Николай Капустянский - Похід Українських Армій на Київ-Одесу 1919

Так: в районі на захід від лінії Заслав-Чорний Острів людність була активно ворожа до українського війська, на захід від залізниці Проскурів-Кам'янець настрій був очікуючий. На схід же від залізниці Шепетівка-Проскурів-Кам'янець населення назагал було до нас прихильним, навіть, подекуди в запіллі у большевиків проти них вибухали повстання (Літин, Лятичів та ін.).

Бої 7.VІ. Сх. ч. 9 .

Для ліпшого забезпечення здобутого нами рубежу з 7. червня по 10. ми провадимо дальший наступ з метою вийти на лінію В. Пузирки, Меджибіж, Деражня, Зіньків, Нова Ушиця.

Одну дивізію Волинської групи скупчуємо до резерви на р. Горинь в районі Ланівці-Ямпіль.

Большевики 7.VI. спішно звільняють Деражню й відходять майже до Жмеринки, але відсутність у нас бронепотягів (був у нас лише один, і то слабої конструкції) не дала змоги переслідувати їх поза ст. Деражню, де й спинився наш бронепртяг.

Група С.С. під Антонінами мала в зустрічних боях великий успіх.

Бої 8.VІ.

8-го червня большевики отямилися. Три їх бронепотяги сильної конструкції з пішою підмогою сміло вирушили до ст. Богданівці, загрожуючи Проскурову. На цей напрямок підійшли свіжі китайські й мадярські частини (інтернаціональні відділи) силою до 2.000 багнетів.

6-та і 8-ма Запорізькі дивізії завдають большевикам сильний удар; 6-тій дйвізії пощастило захопити бронепотяг. Ці дивізії успішно пересуваючися наперед, на 11.VI. виходять на лінію р. Буг – с. Голосків – Меджибіж; одначе ст. Деражня залишилась в руках большевиків.

Командувач Запорізькою групою тримає 7-у дивізію в своїй резерві в районі на північ від Проскурова. Запорізька Січ з боями бере Зіньків і висуває свою розвідку в напрямку на м. Бар.

П.полковник Удовиченко завдає большевикам удар за ударом і енергійно просовується в напрямку на Нову Ушицю. На фронті Волинської групи провадять большевики підсилену розвідку і там вони поодинокими відділами намацують міцність нашого фронту.

Група С.С. в наслідок безпереривних пятиденних боїв розтяглася фронтом на північний схід. Правий її фланг біля Староконстантинова (1 кінна сотня), лівий – біля р. Горинь.

10-го червня полк. Сальський з розпорядження Штадарму на допомогу Січовикам вирядив походом збірний відділ С.С. (полк. Сушко) 24 скорострілів з прикриттям.

Групування большевицьких сил та їх плани.

Большевики, не маючи змоги стримати наступ Запоріжців від Проскурова на Жмеринку, не раз ними розбиті на цьому важливому напрямку, вирішують, підтягнувши резерви, заподіяти широкий контрманевр з метою не тільки затримати успішне просування Української Армії, а й остаточно її подолати, доки вона не з'єдналася з повстанцями і не встигла, поповнившись мобілізацією, стати грізною й непереможною для них силою.

Для реалізації свого наміру зосереджують вони дві ударні групи; одну більшу, північну, в районі Заслав-Шепетівка (приблизно, 3.600 – 4.000 багнетів, 1.000 шабель, 24 гармати та два бронепотяги). Другу групу – західню, в районі Шумськ-Катербург (до 3.000 багнетів, 500 шабель і 18 гармат) з метою зробити одночасний напад з півночі й заходу на тили Запорізької групи й опанувати Проскурів. Теж своєю Жмеринською групою, підсиленою до 2.500 багнетів, наступати в напрямку на Проскурів, щоб прикувати частини Запорізької групи на цьому відтинку.

Бої 11. і 12. червня. Сх. ч. 11 .

Одинадцятого червня большевики, закінчивши перегруповання, переходять до контрнаступу й атакують на цілому фронті групи Волинську і С.С. Головний удар завдають вони по правому фланзі С.С., щоб відкинути цю групу на південний захід від залізниці, чого вони й досягли. Бої відзначаються надмірною запеклістю і впертістю. 9-та залізнича дивізія з одним полком С.С., що оперувала на правому флангу (С.С.) дала большевикам жорстоку вiдсіч (згідно з большевицькими радіозвітами в районі В. Пузірки – Антоніни обі сторони ходили на багнетні атаки), але понесла й сама великі втрати і відійшла.

12-го червня большевики все ще натискають на правий фланг С.С. Їм повелося захопити важливий вузол, а саму переправу на р. Понорі біля Кульчин, звідки веде найкоротший шлях до переправи на р. Случ і на Проскурів. Староконстантинів лишається ще в наших руках, і большевики скеровують на нього лише незначні сили при підтримі 2-ох бронепотягів.

Волинська група відводить свої ар'єргарди за р. Горинь та не тільки успішно відбиває за цим рубежем всі большевицькі атаки, але навіть в районі Ланівці Північна дивізія цієі групи разом з юнацькою школою переходять в контрнаступ і відкидають большевиків на захід.