Николай Капустянский - Похід Українських Армій на Київ-Одесу 1919

Ліси.

Лісові простори значні з північного сходу цього району, на півдні вони розкидані лише поодинокими групами. Вони сприяли маневруванню для обох сторін.

Шляхи.

Південна частина району через властиву її пересіченість бідна на грунтовi шляхи. Для руху війська та обозів з заходу на схід надається лише один шлях Кам'янець-Дунаївцi-Н.Ушиця-Котюжани з розгалуженням від Вербовця на Могилів. З півночі на південь йдуть шосе: Проскурів-Кам'янець і Гусятин-Кам'янець та декілька грунтових шляхів в напрямі на Проскурів, Деражню, Бар.

Наближуючись до залізниці Волочиське-Жмеринка, кількість грунтових шляхів збільшується. Але й тут для руху з заходу на схід надається головним чином один шлях подекуди шосований, подекуди грунтовий, а саме: Гусятин-Ярмолинці-Солобківці-Зіньків-Єлтушків-Бар. Ці шляхи і є операційними напрямами при наступі на схід.

Всі грунтові шляхи в суху погоду добрі для руху війська та обозів, в дощ же пересування стає труднішим: в північній частині через забагнічення місцевости, а в південній через пересіченість її.

Залюднені пункти.

Селитьби трапляються часто і зі значною кількістю обійсть, надто ближче до Дністра. Під цим оглядом розміщення війська по кватирях не зустріне перепон. Продовольчих запасів у населення було доволі, але продавали їх за готiвку дуже неохоче.

Північний район обмежений з північного заходу залізницею Шепетівка-Збараж, з півночі – залізницею Бердичів і зі сходу залізницею Жмеринка-Козятин.

Характер місцевости.

Це нагориста рівнина, вища в північно-західній частині, подекуди вкрита лісом (найбагатший на ліси район Лятичів-Деражня-Комарівці), рясна ріками, озерами і багнами.

Ріки.

Більшість річок цього району тече з заходу на схід або північний схід. Важливіші з них Буг (Бог), Бужок, Случ, Ікопоть, Хомора. Вони, мають береги багнисті, що переходять на окремих відтинках в численні озера та іноді утворюють цiлі водяні лінії, їх можна переходити головно по небагатьох переправах.

Особливо сильний рубіж являє р. Буг, надто в районі Проскурова, з огляду на забагненість його берегів. Теж ріка Случ на відтинкові Староконстантинів-Базалія. Тут р.Случ тече широкою 2-3 верстві багняною долиною. Ряд висот підходить до цієї долини і утворюють по обох берегах сильні оборонні лінії.

Назагал ці ріки при операціях від Проскурова на Шепетівку творять перепони, спираючися на них можна малими силами успішно затримати наступ ворога.

В північно-західній частині цього району тече рiка Горинь з заходу на північний схід до м. Заслава, далі вона круто повертає на північ. На відтинкові на захід від Заслава р. Горинь має дуже забагнені, низькі береги, тече через ряд озер різної величини і є природнім рубежем для захисту при наступі з боку Дубно-Кременець-Острог, хоч її можна обійти з боку Шепетівки.

Шляхи.

Цей район рясний на грунтові шляхи, але має лише два шосе: Староконстантинiв і Проскурів-Волочиське.

З грунтових шляхів важливіші: Проскурів-Вінниця, Проскурів-Бердичів, Староконстантинів-Житомир, Староконстантинів-Острог і Староконстантинів-Деражня. Пересунення війська грунтовими шляхами в дощ забарливіше, ніж в південному районі.

Залюднені пункти.

Села лежать також густо, пересiчна кількість обійсть менша, аніж в районі на південь від лінiї Волочиське-Проскурів, але все ж їх доволі для розміщення війська. Збіжжя та фуражу багато, особливо в Староконстантинівському, Лятичівському і Літинському повітах.

У районі Шепетівка-Бердичів багато закладів шкіряних виробів, а в Жидів переховується чимало обмундирування.

Треба зазначити, що підчас цієї війни боротьба на фронті майже завжди точилась за населені пункти і залізничі вузли. Отже, вони набирали поважного значення.

Залізнича сітка.

Розкинення залізничих шляхів видно на схемі ч. 9. Найбільше значення мають в цьому районі три залізничі вузли: Проскурів, Шепетівка та Жмеринка.

Шепетівка давала змогу большевикам перекидати підмоги, як з Києва, так і з Полісся. Теж вони могли зосереджувати їх в районі Дубно-Рівне.

Жмеринка дає змогу зосередити резерви як з Одеського напрямку, так і з Київського. Звідси найкоротший шлях до Києва, Одеси та Могилева.

Та найбільше значення для Української Армiї в цей період мав Проскурівський вузол.

Ставлення людности цього району до нашого війська не скрізь було однакове. В тих місцевостях, де «гостювали» большевики, вони встигли обурити проти себе наше населення, і воно ставилося до українського війська доброзичливо; там же, куди большевики ще не дійшли, настрій людности був до них прихильний.