Иван Котовенко - Тринадцятий місяць - коментарі до роману

8)С. 18. Вулиця Жовтневої революції (названа на честь Великої Жовтневої соціалістичної революції) - тепер має дореволюційну назву вулиця Інститутська.

9)С. 19. ҐЕСТАПО, чи ҐЕШТАПО (нім. GESTAPO, ґештапо, скор. від Geheime Staatpolizei) - таємна державна поліція у нацистській Німеччині. Створена у квітні 1933 р. з метою фізичного усунення політичних противників німецького фашизму (націонал-соціалізму), знаряддя кривавого терору в Німеччині та за її межами. У численних концентраційних таборах і катівнях ҐЕСТАПО без суду і слідства було убито і замордовано сотні тисяч антифашистів. Агентуру ҐЕСТАПО мало на підприємствах, в установах, організаціях, житлових кварталах, в системі ҐЕСТАПО функціонував підрозділ, що забезпечував стеження членів СС і нацистської партії (СД СС). За межами Німеччини агенти ҐЕСТАПО вели військово-політичну розвідку, здійснювали викрадання і вбивства антифашистських діячів. Під час 2-ї Світової війни 1939-1945 рр. ҐЕСТАПО займалось виявленням підпільних організацій опору, творило жорстоку розправу над мирним населенням окупованих територій. Міжнародний військовий трибунал у Нюрнберзі (1946) визнав ҐЕСТАПО злочинною організацією.

10)С. 19. Організація українських націоналістів (ОУН) - український політичний рух, що ставив собі за мету встановлення незалежної української держави. ОУН виникла внаслідок об’єднання Української військової організації (УВО) та декількох студентських націоналістичних спілок. Установчий конґрес ОУН відбувся 28.01.-03.02.1929 р. у Відні (Австрія), обраний Провід ОУН очолив Євген Коновалець. Конґрес прийняв статут ОУН і розробив засади політичної лінії ОУН, згідно з якими головною метою ОУН було створення незалежної соборної української національної держави на всій українській етнічній території; мета мала досягатись через національну революцію та встановлення за прикладом фашистського режиму Беніто Муссоліні (Італія) диктатури, яка б витіснила окупаційну владу та запровадила уряд, що репрезентував би усі регіони та соціальні верстви України. Визначивши себе як рух, а не як партія, ОУН сприйняла насильство як політичне знаряддя проти зовнішніх та внутрішніх ворогів. Після вбивства агентами НКВС Євгена Коновальця (23.05.1938) ІІ-й великий конґрес ОУН, що проходив 27.08.1939 р. у Римі (Італія), головою організації обрав Андрія Мельника. У квітні 1941 р. у Кракові (Польща) Степан Бандера провів власний ІІ-й надзвичайний великий конґрес ОУН, на якому його було обрано головою ОУН. З того часу ОУН поділилася на ОУН мельниківців (ОУН-м) та ОУН бандерівців (ОУН-б). 07.02.1942 р. у Києві ґестапо було заарештовано голову новоствореної Спілки українських письменників (СУП) та редактора газети «Українське слово» Олену Телігу (дів. прізв. Шовгенова) разом з її чоловіком та працівниками редакції, які у жовтні 1941 р. увійшли до Києва у складі похідних груп ОУН-м, і розстріляно у Бабиному Яру (з конспектів майора Бузини О. Г.).

11)С. 19. Гончар Іван Макарович (27.01.1911-18.06.1993 ) - український скульптор, живописець, графік, етнограф. Закінчив Київську художньо-індустріальну профшколу (1930), Київський інститут агрохімії та ґрунтознавства (1936); учасник Другої Світової війни. Заслужений діяч мистецтв України (1960), народний художник України (1991), Державна премія України імені Тараса Шевченка (1989). Засновник приватного музею українського мистецтва (Музей Гончаря), один із ініціаторів створення Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, а також Музею народної архітектури та побуту України; автор ряду скульптурних портретів діячів української історії та культури. У 70-80-х роках розроблявся 5-м Управлінням КДБ УРСР як об’єкт централізованої справи групової оперативної розробки «Блок» під оперативним прізвиськом «Антиквар».

12)С. 28. В КДБ УРСР прізвище Степана Несторовича Мухи ( Муха ) всупереч українській граматиці за відмінками чомусь не змінювалось.

13)С. 31. Have you gone grazy? (англ.) - Ти блекоти об’ївся?

14)С. 36. Перелік директивних документів , які регламентують діяльність органів державної безпеки у боротьбі з ідеологічною диверсією зарубіжних підривних центрів і антирадянською діяльністю ворожих елементів всередині країни (з конспектів майора Бузини Г. О.):

Постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 17 липня 1967 року «Про створення самостійних контррозвідувальних підрозділів у Комітеті державної безпеки СРСР та його органах на місцях у боротьбі з ідеологічною диверсією противника»;