Иван Котовенко - Тринадцятий місяць - коментарі до роману

1929 р. вступив в Організацію українських націоналістів (ОУН). У червні 1933 р. офіційно затверджений Крайовим провідником на західноукраїнських землях (ЗУЗ). За участь у замаху на міністра закордонних справ Польщі Б. Пєрацького засуджений до смертної кари, заміненої на довічне ув’язнення. У вересні 1939 р. після розвалу Польської держави звільнений з тюрми, очолив течію в ОУН, яка стояла в опозиції до методів і тактики діяльності Проводу українських націоналістів під керівництвом А. Мельника. Перед початком нім.-рад. війни 1941-1945 рр. ініціативою Бандери у складі вермахту були сформовані батальйони «Нахтіґаль» (командир Альбрехт Герцнер, заступники д-р Теодор Оберлендер і Роман Шухевич) і «Роланд» (командир кол. старшина польської армії Євген Побігущий), які після нападу Німеччини на СРСР мали йти в авангарді німецьких військ: «Нахтіґаль» у напрямі Львова, «Роланд» - Одеси. Зокрема, батальйон «Нахтіґаль» мав забезпечити на українських землях відновлення укр. державності і формування органу крайової ради на чолі із Ярославом Стецьком - Українське державне правління. Заарештований 06.07.1941 р. окупаційними властями і після відмови скасувати акт відновлення Української державності ув’язнений у концентраційному таборі Саксенгаузен (брати Степан і Ярослав були кинуті до німецького концтабору Освєнцім, де загинули 1942 р.), звільнений військами союзників. У лютому 1946 р. очолив провід закордонних частин ОУН (ЗЧ ОУН), у грудні 1950 р. внаслідок розходження з питань стратегії і тактики визвольного руху з Крайовим проводом ОУН (б) відмовився від посту голови Проводу ЗЧ ОУН. 1956 р. знову був обраний головою проводу і активізував з налагодження зв’язків із націоналістичним підпіллям в Україні і формування нової нелегальної структури ОУН на укр. землях. Агент КДБ Богдан Сташинський 15.10.1959 р. убив Бандеру пострілом із спеціально виготовленого пістолета, закамуфльованого під авторучку (стріляв ампулами з ціаністим калієм). 20.10.1959 р. Степана Бандеру було поховано на мюнхенському цвинтарі Вальдфридгоф (Waldfriedhof). 29.01.2012 р. перепохований у Києві на Аскольдовій горі у Пантеоні героїв національно-визвольної боротьби українського народу. Указом Президента України від 29.12.2011 р. нагороджений орденом «За заслуги» 1-го ступеня (посмертно).

7)С. 6. « …затятих» - у тексті документу «прожжённых».

8)С. 6. Кім Ір Сен (15.04.1912-08.07.1994) - діяч корейського і міжнародного комуністичного руху, державний діяч КНДР; маршал КНДР (1953), тричі Герой КНДР, Герой Праці КНДР. З 1932 р. - один з організаторів корейських партизанських загонів (згодом - Корейська народно-революційна армія), що билися проти японських агресорів. З 1948 р. - голова Кабінету міністрів КНДР; з 1949 р. одночасно - генеральний секретар (до 1966 р. - голова) ЦК Трудової партії Кореї; з грудня 1972 р. - Президент КНДР. Розробник корейської версії марксизму - чучхе («самобутність»). Після смерті - Президент КНДР на усі віки.

9)С. 6. Мазепа Іван Степанович (Мазепа-Калединський) - видатний український політичний діяч, дипломат, гетьман Лівобережної України (19.02.1639-21.09.1709); 25.07.1689 р. на Коломацькій раді обраний гетьманом України, прагнув об’єднати в єдиній державі Лівобережжя, Правобережжя, Запорожжя, Слобідську Україну. Передбачав побудову в Україні станової держави західноєвропейського зразка зі збереженням традиційного козацького устрою. 1700 р. став другим кавалером заснованого Петром І ордена Андрія Первозванного; 1703 р. королем Польщі Августом ІІ Фридеріком нагороджений орденом Білого Орла, 1707 р. імператор Йосиф І надав Мазепі титул князя Священної Римської імперії. Посилення політики гноблення українського народу з боку Петра І, його наміри ліквідувати гетьманство і козацький устрій штовхнули Мазепу на таємні переговори з союзником шведського короля Карла ХІІ польським королем Станіславом Лещинським, які він розпочав навесні 1705 р. Навесні 1709 р. було укладено угоду між Карлом ХІІ і Мазепою, яка передбачала відновлення державної незалежності України в союзі зі Швецією. Після початку наступу шведів на Москву через територію України 04.11.1709 р. Мазепа відкрито перейшов на сторону Карла ХІІ, що викликало масові репресії московських військ проти українського населення, було знищено гетьманську столицю - Батурин, Запорізьку Січ, вирізано десятки тисяч мирних жителів. Невдала облога шведами Полтави дала можливість Петру І підготуватися до генерального бою і розбити шведсько-українські війська у Полтавській битві 1709 р. Карл ХІІ та Мазепа відступили у турецькі володіння, де Мазепа оселився у передмісті м. Бендери і невдовзі помер. Був похований у Святогорському монастирі у м. Галац (тепер Румунія). 20.10.1999 р. урну з прахом Мазепи з Галаца доставлено у м. Батурин Чернігівської області, 02.03.2012 р. перепоховано у Києві на Аскольдовій горі в Пантеоні героїв національно-визвольної боротьби. Указом Президента України від 19.03.2012 р. нагороджений орденом Богдана Хмельницького І ст. (посмертно).

Читать дальше