Тимур Литовченко - Кинджал проти шаблі

1494–1566

Сулейман I Пишний(Кануні, осман. Suleyman–y evvel, тюрк. Birinci Suleyman, Kanuni Sultan Suleyman, 6 листопада 1494, Трапезунд — 5/6 вересня 1566) — син Селіма І Явуза й Хафізи, десятий султан Османської імперії, правив з 22 вересня 1520, халіф з 1538. Вважається найбільшим султаном з династії Османів. У Європі Сулеймана найчастіше називають Чудовим або Пишним, у мусульманському світі — Кануні (тюрк. «Законодавець». В юності управляв пашаликами (провінціями), у 1508 почав виконувати обов’язки правителя у кримській Кафі, у 17 років завдяки кримським родичам зміг надати допомогу батькові Селіму в розправі з дідом Баязидом. За 46 років його правління (1520–1566) Османська Порта досягла апогею розвитку, у цей період було здійснено 22 завойовницьких і каральних походи, 13 з них очолював особисто Сулейман. Турецькопіддані пірати бешкетували у Середземному морі, в Індійському океані грабували португальські колонії. Від предків відрізнявся не милосердям, а масштабністю особистості.

1495–1536 (1538 ?)

Анастасія Семенівна Олізар(Олізарович, польськ. Nastazja Olizarowiczowna). У спорідненні з албанським родом Скандербега, князівським сербським родом Якшичів і молдавським правителем Стефаном Великим. Батько — Семен Олізарович (польськ. Semen Olizarowicz), мати — Марія Ровеньська (з 1481 — княгиня Острозька). Перший чоловік — Януш (Іван) Михайлович, князь Сангушко–Коширський, королівський дворянин з 1508, помер у 1516, другий чоловік (з 1520) — Іван Михайлович, князь Вишневецький. Діти від другого шлюбу — Андрій, Костянтин, Дмитро, Сигізмунд, Єкатерина й Олександра.

1495 (?) – 1566

Сильвестр(в іноках Спиридон, помер близько 1566) — православний священик. Починав духовну кар’єру в Новгороді, згодом став священиком Благовіщенського собору в Московському Кремлі. Був пов’язаний з митрополитом Макарієм. Під час московської пожежі й повстання в 1547 виголосив викривальну промову на адресу юного Івана IV Грозного, сприйняту царем прихильно. Разом з Олексієм Федоровичем Адашевим був передовим лідером «Обраної ради». У 1553 був близький до князя Володимира Старицького, що претендував на престол. В 1560 засланий у Соловецький, а звідти у Кирило–Бєлозерський монастир, де прийняв чернечий постриг. Решту життя він провів у північних монастирях. Відомі два послання Сильвестра до князя Шуйського–Горбатого. Крім того, написав житіє св. княгині Ольги, збирав рукописні книги, протегував іконописцям й іншим діячам тогочасного мистецтва.

1500–1533 (1549 ?)

Федір Михайлович Вишневецький(Федір Молодший, Федько) — дядько Дмитра Вишневецького (Байди). Мав дві дружини — Богдану Гольшанську–Дубровицьку (померла до 1535) та Марію Путятянку (померла 1554 або 1561). З вересня 1544 до 1549 року з усім сімейством перебував у татарському полоні.

1500–1547

Федір Андрійович Сангушко— староста волинський (1531—1547), володимирський (1531), маршал волинський. У близькому спорідненні з князями Острозькими. Брав участь у поході на фортецю Озю під проводом Бернарда Претвича. Дружина — Анна (Йованівна) Бранкович (близько 1500 — лютий 1578). Меценат православних храмів у Бересті, Лодимирі (сучасний Володимир–Волинський), Вільно, Луцьку й Києві (у т. ч. покровитель Видубицького монастиря). Похований у Києво–Печерській лаврі.

1500–1563

Олександр (?) П’ясецький(польськ. Piasecki) — друг і соратник Дмитра Вишневецького, разом з ним страчений у 1563 році в Османській імперії.

1500–1563

Бернард Претвич(нім. Bernhard von Prittwitz) ! німець, який народився у Сілезії і поступив на військову службу в Польському королівстві, ратний вчитель Дмитра Вишневецького (Байди). Дворянин герба Вчеле, званий Murus Podoliae, Terror Tartarorum. Його батько Пітер фон Претвич був земельним власником біля Сицува (Олесьниці, Остшешува), мати — Людмила зі Стволіня. Ротмістр оборони поточної, староста уляновський, барський (1540–1552), теребовельський (1552–1561). Уславився обороною кордонів від нападів кримських татар.

1503 (1506 ?) – 1563 (1558, 1561 ?)

Роксолана(Анастасія (в польській традиції Олександра) Гаврилівна Лісовська, польськ. Olexandra Lisowska, тюрк. Hurrem Haseki Sultan, близько 1503 (явно помилково 1506) — 15 березня 1558, 1561 або грудень 1563) — улюблена дружина султана Османської імперії Сулеймана І Пишного, дочка священика з Рогатина (нинішня Івано–Франківська область), за іншою версією — з Чемерівців (нинішня Хмельницька область). Ймовірна дата хрещення — 1504.

1510–1539