Тимур Литовченко - Шалені шахи

— Я завжди пам'ятаю свої обіцянки, ваша величносте, і намагаюся виконувати їх, — рішуче почала королева. — Для кожної принцеси вже обрані наречені. Це або принци, або князі, причому по декілька кандидатур. Нарешті, я замовила мініатюри принцеси Ізабели, принцеси Анни...

Але король зупинив її жестом і сумно вимовив:

— Вони ще занадто юні для заміжжя.

— Так–так, зовсім ще діти... — підхопив Станьчик. — Ти явно поквапилася із цим, королево! Як же отаких крихіток — і раптом заміж?

Блазень явно знущався, але, ігноруючи кпини, Бона поцікавилася:

— Тоді про кого йдеться, пане?

— Ви не розумієте? — здивувався король.

— Жодним чином! — запевнила королева.

— А як же Беат? Пані, ви зовсім забули про неї! — король потихеньку починав злитися.

— Ах, це правда, щира правда! Як же бідненька Беатрис? Як же наша позабута принцеса?.. — загугнявив блазень. За що дістав від короля слабкого ляпаса, від якого театрально розтягнувся на підлозі.

— Але ж Беат... вона ж не ваша дочка! — спробувала виправдатися Бона.

— Ваша величносте, не забувайте, що коли ви прибули до Польщі, вона вже жила в палаці. Беат — моя улюблена вихованка, тому я прошу вас терміново зайнятися її долею.

— Добре, ваша величносте, я терміново замовлю її мініатюру найкращому художникові й підберу для маленької Беат підходящу партію в Європі.

— Не варто метушитися. Для Беатрис можна підшукати нареченого й у наших землях, — наполягав король.

— О, так, навіщо нам принц?! Нам принц не потрібен, нам і місцевий дворянчик цілком згодиться, — кривлявся блазень, моторно ухиляючись від стусанів Бони.

— Але, ваша величносте, наскільки мені відомо, всі гідні Беат наречені давно не вільні... — продовжувала пручатися королева.

— Ой, як шкода, для маленької Беатрис у польських землях не знайдеться навіть зубожілого дворянчика, — дражнився Станьчик.

Король дещо повеселішав, а блазень собі знущався:

— Виявляється, пані, все–таки є на світі питання, вирішити які вам не під силу. Невже ж і в королівстві Польському, і у великому князівстві Литовському у вас дотепер не перелічені всі вільні наречені?! Непорядок!.. Де наші списки? Списки де?.. — і він театрально забігав навколо короля.

Бона почервоніла від злості, стиснула маленькі кулачки й процідила крізь зуби:

— Щоб нареченого підшукати, мені не потрібні списки. Для цього вистачить однієї лише пам'яті...

— А от, до речі... Ілля, син Костянтина Івановича Острозького? Чим не наречений? — зненацька поцікавився король.

— Так–так! Королево, подумайте тільки: видавши католичку Беатрис за православного Іллю, ви зміцните внутрішню могутність країни, — негайно втрутився блазень. Бона хотіла відповісти різкістю, але помітивши, що король посміхнувся, стримала порив і мовила спокійно:

— Ілля, син князя Костянтина, вже заручений чи то з Анною, чи з Барбарою Радзивілл. Його батько...

Король миттєво зупинив її фразою:

— Можете не продовжувати, королево, ваші відомості давно застаріли.

— Як же так, ваша величносте?! Мені достеменно відомо, що Ілля Острозький давно заручений, а в Анни Радзивілл уже є два дозволи від Ватикану на вінчання зі схизматиком [11] Схизматик — розкольник, невірний, єретик, відщепенець. Так католики (зокрема польські) називали православних християн східного обряду. , а також двоє позашлюбних дітей. Що стосується Барбари, то їй не виповнилося ще й п'ятнадцяти, щоб вона могла вийти заміж, — виправдовувалася Бона.

— До чого жагуче бажання якнайшвидше вийти заміж виявляє розторопна Анна Радзивілл... А от з діточками вона явно поквапилася! — не вгамовувався Станьчик. — Але нічого, нічого, можна завести ще одного малюка й попросити Ватикан про черговий дозвіл на шлюб.

Тепер усміхнулася навіть Бона.

— Що ж, моя королево, ви маєте рацію, все це так і було донедавна, — підтвердив Сигізмунд. — Місяць тому вибухнув скандал, і Радзивілли заплатили мені десять тисяч злотих, щоб я наказав урегулювати питання одруження князя Іллі Острозького з Анною Радзивілл. Я втрутився в цю справу. Як винна сторона, Радзивілли заплатили нареченому за шлюб, що не відбувся, значну грошову компенсацію, заздалегідь обумовлену в інтерцизі [12] Інтерциза ( лат .) — документ, покликаний врятувати багатство одного з одружених, який до укладання шлюбу мав набагато більше майна, нерухомості чи грошей. У випадку підписання інтерцизи все те, що чоловік чи жінка мали до шлюбу, лишалося в його (її) власності та в майбутньому не ділилося зі шлюбним партнером. , й тепер Ілля Острозький є вільним від шлюбних зобов'язань завидним нареченим.