Тимур Литовченко - Шалені шахи

Весна 1593— Криштоф Косинський споробував поновити повстання, скерувавши сили проти князя Oлeксaндра Вишнeвeцького і звернувшись до московського уряду з проханням прийняти його із Запорозьким військом під владу Московської держави.

V/1593— Пiдступивши пiд Чeркaси — резиденцію князя Oлeксaндра Вишнeвeцького, 2000 козаків Криштофа Косинського готувалися штурмувати місто, але в oднiй iз сутичoк Криштоф Кoсинський зaгинув, тоді козаки відступили.

Літо 1593— Козаки повторили нaпaд на Черкаси. Нова хвиля протистояння закінчилася угодою повстанців з Олександром Вишневецьким, якою денонсувалися положення урядової ухвали 1590 року «Пoрядoк щoдo низoвикiв тa Укрaїни», учасникам повстання Криштофа Косинського надавалася амністія.

1593–1606— Відбувалася П'ятнадцятирічна війна Речі Посполитої проти турків.

1594–1595— Відбулося кілька вдалих походів нереєстрових козаків під проводом Северина Наливайка разом із запорожцями на Молдову. Козаків очолював гетьман Григорій Лобода — союзник Рудольфа ІІ.

1594–1596— Відбулося козацьке повстання під проводом Северина Наливайка.

1594— Северин Наливайко залишив службу при дворі Костянтина Острозького й зорганізував на Брацлавщині загін нереєстрових козаків.

IV/1594— Северин Наливайко надіслав листа до канцлера і великого гетьмана коронного (головнокомандувача збройних сил) Речі Посполитої Яна Замойського про те, що під його керівництвом «товариства немало докупи зібралось».

V/1594— Кримський хан вийшов з Перекопу. Орда почала переправу через Дніпро. Героїчні спроби запорожців на чолі з кошовим отаманом Богданом Микошинським затримати ворога на переправі виявилися безрезультатними.

VI/1594— На чолі 2500 нереєстрових козаків у Молдові Северин Наливайко розгромив фортецю Паркани (проти Бендер), розбив кримських татар, що йшли на Угорщину, захопив зброю та кілька тисяч коней, приготованих для угорського походу. Також козаки захопили Ясси. Повернувшись на Поділля, Северин Наливайко обрав своєю резиденцією Брацлав.

1.07.1594— Северин Наливайко через своїх послів закликав запорожців почати спільну боротьбу проти турецько–татарських загарбників. В якості «жесту доброї волі», що засвідчив би прагнення до примирення, Северин Наливайко обіцяв подарувати запорожцям 1500–1600 коней. Козаки на чолі з гетьманом Григорієм Лободою зібралися йти на Молдову.

VII/1594— Татари на чолі з Казі–Гіреєм раптом швидко перетнули Молдову і через буковинські землі вдерлися на Покуття. Польський уряд не захистив українські землі від татар, тож Северин Наливайко кинувся навздогін ворогові. Проходячи повз Бар, Северин Наливайко не отримав допомоги від тамтешнього старости Станіслава Гульського, за що обіцяв на зворотному шляху поквитатися з ним.

До 20.07.1594— Не наздогнавши татар, Северин Наливайко на чолі 4000–тисячного загону опинився під Теребовлею, де напав на маєтки вбивці свого батька — Мартина Калиновського, оволодів Теребовлею, Гусятином (головний осередок Калиновського було здобуто 20.07.1594), пограбував маєтки в Городку, Сатанові, Тлустому, у Зіньківському та Барському повітах, забрав там понад 2000 коней і багато зброї. Скрізь Северин Наливайко знищував маєткові документи — підтвердження привілеїв польського панства на володіння українськими територіями, що особливо обурювало шляхтичів.

VII–VIII/1594— Северин Наливайко на чолі 4000–тисячного загону повернувся на Брацлавщину, звідки здійснив вдалий похід на Молдову, зокрема взяв штурмом і пограбував Бендери. Але наприкінці походу під час переправи через Дністер на козаків вдарив молдавський господар Аарон з 7–тисячним військом, який раніше співчував християнській коаліції. Втім, Северину Наливайку вдалося переправити ядро свого загону на лівий берег Дністра, хоча козаки втратили не тільки всю військову здобич, але й до 1000 осіб вбитими.

Осінь 1594— Повернувшись після молдавського походу до Брацлава, Северин Наливайко почав розсилати місцевій шляхті вимоги щодо покори козацьким порядкам і про утримання козаків. Побоюючись козаків, шляхта полишила Брацлав, зібралася у Вінниці та постановила вигнати Северина Наливайка з Брацлава й угамувати міщан. Проте коли шляхта наблизилася до міста, то жителі Брацлава на чолі з війтом брацлавським Романом Тишковичем, «з бурмистрами і райцями і зо всім поспільством» разом з козаками напали вночі на шляхетський табір і розгромили вщент.