В. Ян - Чінгісхан

Він замружив очі і, піднявши товстий короткий палець, прислухався, як по всьому табору все ще перекликались жеребці.

Присутні заговорили півґолосом: «Здається, похід уже близький…» — і, як годиться великим воєначальникам, поважно зсували золоті чаші, бажаючи один одному удачі, і розмовляли про майбутні великі дні.

Одержавши від Чінгісхана грізного листа з шістьма словами, хорезм-шах Мухаммед наказав спішно обгородити свою нову столицю Самарканд міцною стіною, незважаючи на величезні її розміри: довжина стіни повинна була становити 12 фарсахів [94] Близько 84 кілометрів. .

Шах послав збирачів податей у всі частини держави для стягнення податків за три роки наперед, хоч податки і в цьому році насилу було зібрано.

Шах наказав також створити загони стрільців з лука. Лучники повинні були з’явитися на збірні місця на коні з своїм озброєнням і з запасом їжі на кілька днів.

Нарешті шах повелів негайно спалити всі селища, розташовані на правому березі ріки Сейхун до східного кордону з кара-китаями, в країні яких з’явилися монголи. Жителів спалених селищ шах наказав вигнати з спустошеної смуги, щоб монголи, проходячи по спаленій місцевості, не знайшли собі там ні пристановища, ні їжі. Але озлоблене населення випаленої смуги втекло до кара-китаїв, де чоловіки вступили до монгольських загонів.

Поки прибували війська з усіх кінців Хорезму, шах залишався у Самарканді. Оточений улесливим почтом, він відвідував мечеті, де слухав красномовні проповіді шейх-уль-іслама. Він старанно молився на очах у численних правовірних, які стояли стрункими рядами на майдані перед мечеттю. Разом з ними він ставав на коліна і голосно слідом за імамом повторював молитви.

На початку року Дракона (1220) Мухаммед скликав надзвичайну нараду з головних воєначальників, знатних беків, вищих сановників і сивобородих імамів.

Усі чекали мудрих і сміливих рішень, що сповняють бадьорістю і надією, від «нового Іскендера», «Мухаммеда-воїна», як його стали називати з часу розгрому збунтованого Самарканда й походу в Кипчацький степ. Посідавши тісним колом на килимах, усі, чекаючи шаха, говорили про його військовий досвід і про те, що він, звичайно, зуміє швидко й переможно вивести країну з біди.

Тимур-Мелік розповідав:

— Сьогодні падишах об’їжджав укріплення Самарканда й оглядав роботи. Він довго спостерігав, як тисячі зігнаних звідусіль селян і рабів копали рови. Мерзла земля погано піддавалась ударам лопати. Шах розсердився й крикнув: «Якщо ви будете так поволі працювати, то дикі татари, примчавши, тільки покидають у міські рови свої канчуки, і рови сповняться ними до самого верху». Це почули працюючі, і серця їхні сповнилися жахом. «Невже, — сказали вони, — у Чінгісхана так багато воїнів?»

До залу наради увійшов хорезм-шах, непроникний і мовчазний. Він сів на золотому троні, підібгавши під себе ноги. Головний імам прочитав коротку молитву, закінчивши словами: «Хай збереже аллах благословенні квітучі землі Хорезму для користі і слави падишаха!» Всі підняли долоні і провели кінцями пальців по бороді. Шах сказав:

— Я сподіваюсь на допомогу від кожного з вас. Нехай усі по черзі вкажуть заходи, які вважають за найкращі.

Першим говорив великий імам, прикрашений знаннями у багатьох науках, старезний Шихаб ед-Дін-Хівакі, якого прозвали «опора віри і твердиня царства».

— Я повторюю тут те, що завжди говорив з височини мембера [95] Мембер — кафедра, амвон. і мечеті. Достовірний хадис [96] Xадис — перекази про життя й слова пророка Магомета, що не ввійшли до корану. пророка — хай буде благословенне його ім’я і прославлене! — говорить: «Хто буде вбитий, захищаючи своє життя і майно, той мученик, той — джахід». Усі зараз повинні з мороку світських справ вийти на шлях покори і розбити загони турбот мечем відваги й старанності.

— Ми ладні віддати наше життя на полі битви! — вигукнули всі присутні.

— Але що ж ти радиш? — спитав шах.