Френсіс Фіцджеральд - Тиха місцина

Через кілька хвилин м’яч був у суперників, і Безіл відбіг до очкової зони, подумавши про себе: «Була б у нас заміна, мене б напевно замінили».

Команда Принстону раптово немов прокинулася від сну. Потужний пас дав змогу подолати тридцять ярдів. Новий хавбек, який тільки-но вийшов на поле, прорвався через лінію і заробив ще один тачдаун [11] Тачдаун (англ. touchdown – приземлення) – один зі способів набирання очок в американському та канадському футболі. Зараховується, коли гравець з м’ячем забігає в очкову зону суперника. . Єльська команда була в обороні, але катастрофа трапилася настільки стрімко, що вони навіть не встигли про неї здогадатися. Її накликав Безіл, ставши частиною добре відпрацьованого сценарію; запізно він зауважив, як м’яч вилітає з лінії розіграшу до вільного енду; Безіла спритно блокували, і він побачив, як принстонські запасні застрибали у себе на лавці, розмахуючи прапорами; Принстон забив гол.

Він встав на місце з важким серцем, але здатність тверезо мислити він при цьому не втратив. Будь-які помилки можна виправити – аби тільки його не вилучили з поля. Пролунав свисток, який означав кінець тайму; сівши прямо на газон разом зі своєю вимотаною командою, він змусив себе повірити, що вони йому, як і раніше, довіряють, і намагався видаватися рішучим та впевненим, не відводив погляду, коли хто-небудь дивився йому в очі. Досить уже на сьогодні помилок!

Під час кікоффі він знову пробіг із м’ячем до тридцять п’ятої лінії, і вони почали поступово надолужувати згаяне. Різкі паси, слабке місце у вигляді одного з таклів із краю Ле-Мойна… А Ле-Мойн видихався! З перекошеним і впертим обличчям він, нічого не помічаючи, врізався прямо в захисника; гравцям з м’ячем – і Безілові, і іншому – вдалося від нього піти.

Залишилося ще тридцять ярдів… двадцять… Знову на шляху Ле-Мойн! Звільнившись від гравців, які намагалися його блокувати, Безіл спіймав втомлений погляд жителя півдня і нарочито гучно його образив:

– Ти видихнувся, Малюку! Тебе давно час замінити!

Від самого початку наступного ігрового моменту він пішов прямо на нього, і коли Ле-Мойн люто кинувся в атаку, Безіл кинув м’яч; той пролетів у Ле-Мойна над головою – гол! Єль —10, Принстон – 7. І знову рух уперед і назад полем, і щохвилини у Безіла немов би додавалося сил, і ось-ось буде ще один гол; але раптом матч закінчився…

Залишаючи поле, Безіл оком окинув трибуни, але її ніде не було.

«Цікаво, чи помітила вона, що я спочатку погано грав? – подумав він, а потім з гіркотою зауважив: – А якщо ні, то він все одно їй розповість».

І у нього у вухах залунала ця розповідь, цей м’який південний акцент, настільки переконливий, перед яким вона не змогла встояти там, у потягу… Через годину, вийшовши з роздягальні, він натрапив на Ле-Мойна, який виходив тієї миті із сусідньої роздягальні. Він кинув на Безіла невпевнений і водночас сердитий погляд.

– Вітаю, Лі! – І після хвилинного збентеження додав: – Вітаю з перемогою!

– Вітаю, Ле-Мойне, – процідив крізь зуби Безіл.

Ле-Мойн було рушив собі, затим знову обернувся до Безіла.

– У чому річ? – запитав він. – Бажаєш продовжити?

Безіл не відповів. Обличчя в синцях та перев’язана рука трохи пом’якшили його гнів, однак він не міг змусити себе з ним говорити. Гра закінчилася, і зараз Ле-Мойн зустрінеться з Мінні, змінивши гіркоту поразки на втіху вечірньої перемоги.

– Якщо це через Мінні, то ти даремно на мене сердишся, – несподівано випалив Ле-Мойн. – Я запросив її на гру, та вона не приїхала.

– Справді? – здивувався Безіл.

– Таки через те! А то я сумнівався. Думав, що ти вирішив мене дістати. – Він примружився. – Ця юна леді ще місяць тому дала мені відставку.

– Невже?

– Покинула. Я їй трохи набрид. Швидко в неї змінюються інтереси.

Безіл помітив, що його обличчя стало сумним.

– І з ким вона тепер? – запитав він, уже доброзичливіше.

– Здається, з твоїм однокласником Джубелом – типова «сіра маса», коли хочеш знати моєї думки. Вона познайомилася з ним у Нью-Йорку, за день до початку навчального року, і, як я чув, у них усе досить серйозно. Сьогодні ввечері вона буде на танцях у клубі «Лаун».

Безіл вечеряв у барі біля Тафта з Жобеною Дорсі та її братом Джорджем. Єльська команда здобула перемогу над Принстоном, і весь університет тепер захоплено радів; коли вони увійшли до зали, всі першокурсники, які сиділи за столиком біля входу, почали гучно вітати Безіла.