Нікколо Макіавеллі - Історія Флоренції. Державець

У Церкві, як ми вже казали, стався розкол. Королева Джованна схилялася на бік папи-розкольника, внаслідок чого Урбан закликав Карла, герцога Дураццо, нащадка неаполітанських королів, оголосити про свої права на Неаполь; Карл захопив там владу, а королева була змушена тікати до Франції. Обурений французький король послав до Італії Людовіка Анжуйського, щоб той повернув королеві владу в Неаполі, вигнав Урбана з Рима і посадив там антипапу. Однак іще на початку цієї справи Людовік помер, військо його розпалось і повернулося до Франції. Папа тоді прибув до Неаполя й ув’язнив дев’ятьох кардиналів, які були на боці Франції й антипапи. Потім він озлобився на короля, який відмовився призначити одного з його небожів правителем Капуї, але удав, що не надає цій відмові великого значення, і попросив короля віддати йому для проживання місто Ночеру. Там він спорудив фортецю і почав готуватися до війни з метою відняти в короля його королівство, але король узяв його в облогу в Ночері, і папі довелося тікати в Геную, де він і стратив ув’язнених ним кардиналів. Звідти він повернувся до Рима, де призначив двадцять нових кардиналів, аби збільшити розкіш свого двору. Тоді ж король Неаполітанський Карл вирушив до Угорщини, де його обрали правителем; невдовзі він там помер, залишивши в Неаполі свою дружину з двома дітьми, Владиславом і Джованною. Водночас Джан Галеаццо Вісконті вбив свого дядька Бернабо, став у Мілані єдиним правителем, і мало йому було всієї Ломбардії – він хотів приєднати до неї Тоскану, однак помер саме тоді, коли вже готовий був заволодіти нею і коронуватись італійським королем. Урбана VI змінив Боніфацій IX. Антипапа Климент теж помер в Авіньйоні, і папою обрали Бенедикта XIII.

У ті часи в Італії було безліч військових найманих загонів – англійських, німецьких, бретонських, що з них деяких приводили туди чужоземні державці, котрі прибували в Італію, деяких посилали папи, коли перебували в Авіньйоні. До послуг цих військових загонів удавалися потім усі італійські властителі, що воювали між собою, поки Лодовіко да Кунео, житель Романьї, не набрав сильний загін італійських найманців, який дістав ім’я святого Георгія. Мужність і дисципліна цього загону затьмарили славу чужоземних військ і повернули її італійським воїнам. Відтоді італійські державці, воюючи між собою, стали використовувати тільки італійських найманців. Оскільки між папою і римлянами виник розбрат, папа поїхав до Ассізі й залишався там до ювілею 1400 року. Римлянам, натомість, було вигідно, щоб ювілейного року папа перебував у Римі, тому вони знову погодилися прийняти сенатора-іноземця, якого призначав папа, і допустили, щоб папа зміцнив замок Святого ангела. Повернувшись на цих умовах до Рима, він, щоб збагатити церковну скарбницю, звелів, аби річний прибуток із кожного вакантного бенефіцію надходив до папської скарбниці. Хоча після смерті Джана Галеаццо, герцога Міланського, лишилися двоє синів – Джованні Марія Анджело і Філіппо, держава ця розпалась. У колотнечі, що почалася, Джованні Маріа Анджело загинув, а Філіппо певний час був ув’язнений у павійській фортеці, де йому вдалося зберегти життя завдяки вірності й спритності коменданта. Серед тих, хто заволодів містами, що належали їхньому батькові, був Ґульєльмо делла Скала. Йому довелося знову тікати під захист Франческо да Каррари, державця Падуї, який допоміг йому знов утвердитись у Вероні, однак не надовго, бо за наказом цього Франческо його отруїли, і той сам заволодів містом. Але тоді жителі Вінченци, які мирно жили до того часу під владою роду Вісконті, почали побоюватися посилення Падуї та перекинулися до венеційців, котрі оголосили Франческо війну і спершу відібрали в нього Верону, а потім і Падую.

На той час помер папа Боніфацій і обрано було Інокентія VII. Народ звернувся до нього з проханням повернути фортеці, а також відновити народні вольності, на що папа відповів відмовою. Народ покликав на допомогу короля неаполітанського Владислава. Проте невдовзі вони помирились, і папа, який зі страху перед народом утік до Вітербо, повернувся до Рима, де зробив свого небожа Лодовіко графом Марки. Потім він помер, і папою обрали Григорія XII, з умовою, що він відмовиться від папського престолу, якщо й антипапа відмовиться від своїх зазіхань. Щоб удовольнити бажання кардиналів і спробувати припинити розкол у церкві, антипапа Бенедикт прибув до Портовенере, а Григорій до Лукки, де почалися перемовини. Вони, однак, ні до чого не привели, тож кардинали одного і другого претендента від них відвернулись, і Бенедикт вирушив до Іспанії, а Григорій до Ріміні. Що ж до кардиналів, то вони за підтримки Бальтазара Косси, кардинала і легата Болоньї, зібрали в Пізі церковний собор, на якому обрали папою Олександра V. Новий папа відразу ж відлучив від церкви короля Владислава, а його королівство передав Людовіку Анжуйському, після чого вони обоє разом із флорентійцями, генуезцями, венеційцями та болонським легатом Бальтазаром Коссою напали на Владислава і відібрали в нього Рим. Але в розпал цієї війни Олександр помер, а на його місце обрали Бальтазара Коссу, який прибрав імення Іоанн.