Дмитро Ткач - Вибрані твори в двох томах. Том II

Зовні він аж ніяк не схожий на грізного, сотні раз описаного в книжках «володаря морів» або просоленого наскрізь «морського вовка». Його волосся не виполоскане морем і не обпалене сонцем. У нього не звисають руді вуса.

Боцман Смола — людина зовсім іншого крою. Він ще молодий, має чорне, коротко підстрижене волосся, міцні м'язи і стрункий стан, — дівчата зупиняють на ньому свій погляд.

Та боцман Смола не зважає на ті погляди і рідко буває на березі. Відомо, що матроси не від того, щоб після тяжкого плавання, після небезпеки та грізних сутичок з ворогом відчути під ногами тверду землю. Готуючись зійти з корабля, вони прасують штани так, щоб рубцями можна було, як то кажуть, масло різати, і наводять золотий блиск на мідні флотські ґудзики. Уміють хлопці і фашистів бити, і перед дівчатами у всій своїй флотській красі показатися.

Боцман Смола позирає на чепурунів невдоволеним оком.

— Сучі діти! — бубонить він. — Поручні б так драяли, кноп фалрепний [5] Кноп фалрепний — вузол на льняному тросі, натягнутому на корабельному трапі. …

І поки матроси перебувають на березі, він понишпорить по всіх закутках корабля. А другого дня вранці можна спостерігати таку картину:

— Зенітник Попадайко! Вийти з строю!

Виходить міцний, широкоплечий матрос.

— Ви були вчора на березі?

— Був.

— Який же ви після цього хазяїн зенітки? Ви залишили її в занедбаному стані, а самі пішли ляси точити. Ось бачите — іржа!

— Єсть іржа.

Та боцманові Смолі цього недосить. Він потроху розпалюється, входить в роль.

— То-то що «єсть». А під вертлюгом що у вас робиться??Бруд! Ганчірки якісь! Дивіться, що я знайшов там…

Він витягає з кишені ниточку і показує її Попадайкові з таким виглядом, ніби знайшов під вертлюгом страшну гадюку. Потім боцман переходить до іншого.

— Червонофлотець Маслянко!

Із строю виходить маленький, чорний, як жук, морячина.

— До міста ходив?

— Ні…

Боцман на мить розгублюється. Така відповідь не входить в його програму. Але хто боцмана Смолу зіб'є з пантелику!

— Отже я й кажу: і на березі не був, і про своє господарство не потурбувався. В рундуці що робиться! Смітник!

Після цього на кораблі починається аврал. Із шлангів б'є забортна вода, змиваючи й без того чисту палубу, вимахують довгими рясними хвостами швабри.

Боцман Смола ходить серед матросів і покрикує:

— Краще, краще порайтесь, кноп фалрепний!

— Ну, потрапили, як чортові в рукомийник, — говорять між собою матроси.

Але матроси не гніваються, бо поважають боцмана. А що лається — нехай! Лається боцман Смола не образливо, морськими словами. Кожному морякові зрозуміло і до серця доходить.

Людині, всі інтереси якої зводяться до того, щоб корабель від клотика і до кіля блищав сонячним блиском, нелегко закохатись. Тому, щоб підготувати читача до цієї тонкої, інтимної історії, будемо розповідати по порядку.

Одного разу боцман Смола зібрався до міста.

Як і кожен моряк, у якого завжди все напоготові, він одягся швидко й чепурно. Чорні сукняні штани були як слід випрасувані, на темно-синьому кітелі не можна було знайти жодної порошинки.

Оглянувши себе в дзеркало, боцман Смола вийшов з каюти. Його зустрів командир корабля капітан третього рангу Журба.

— Чи не на берег зібрались, боцмане?

— Так точно, на берег, — відповів Смола.

— То я вас попрошу, зайдіть до мене додому, захопіть мій шкіряний плащ. Знаєте, де живу?

— Не доводилось бувати.

— То ось вам адреса.

— Єсть, принести плащ, — відповів Смола і пішов з корабля. А була саме весна. Скрізь хороша ця молода пора року, а в південному приморському місті вона така розкішна, що й передати не можна. Дерева звідусіль простягають зелені руки-віти, під ногами пругко угинається килим трави, а поряд ласкаво і лагідно хлюпає море.

Адреса, записана на папірці, вела з головної вулиці в тихі зелені провулки, де в нагрітому сонцем повітрі пливли пахощі квітів. Опинившись коло маленького будиночка свого командира, Смола постукав у двері. Відчинила дівчина, білявенька і така гарна, що боцман від несподіванки аж очима закліпав.

— Тут живе капітан третього рангу Журба? — запинаючись, спитав Смола.