Говард Лавкрафт - Говард Філіпс Лавкрафт. Повне зібрання прозових творів. Том 2

Цілком помилкове переконання, що саме Ібід є автором Житій, дуже часто побутує навіть серед людей, які претендують на ступінь у галузі культурології, тож його варто виправити. Широкому загалу слід знати, що за цю роботу відповідальний Див. Додаток [223] Оскільки цей текст пародіює високий академічний стиль, у ньому нерідко трапляються латинізовані скорочення, які тут, для полегшення розуміння, замінено звичними для нас. Утім, насправді це не робить текст суттєво зрозумілішим. . З іншого боку, шедевром Ібіда стала видатна Див. Вище, яка раз і назавжди прояснила всі основні нюанси сентенцій греко-римських мислителів — до того ж, варто зауважити, з гідною подиву точністю, незважаючи на вельми пізній час написання тексту. Існують неправдиві дані — і то часто публіковані у сучасних книжках на кшталт монументальної праці фон Швайнкопфа [224] Schweinkopf — нім. Свинячоголовий. Geschichte der Ostrogothen in Italien [225] Історія остроґотів (остґотів) у Італії. — про те, що Ібід був романізованим візіґотом [226] Вестґотом. з племені Аталуфа, який оселився у Плацентії [227] Латинська назва П’яченци. близько 410 р. н. е. Не можна з такою ж певністю доводити протилежне; оскільки фон Швайнкопф, а після нього Літтлвіт і Бетенуар неспростовно довели, що цей ізольований від своїх сучасників діяч був чистокровним римлянином — принаймні, таким чистокровним, якого тільки могла породити та дегенеративна і занепадницька доба, — про якого сміливо можна сказати те, що Ґіббон [228] Мається на увазі Едвард Ґіббон, англійський історик. свого часу сказав про Боеція [229] Анцій Боецій — давньоримський державний діяч і філософ. , що «він був останнім, кого Катон [230] Марк Порцій Катон — невідомо, мається на увазі Катон Старший чи Катон Молодший, обоє були громадськими діячами І—ІІ ст. н. е. чи Туллій [231] Сервій Туллій — шостий цар Стародавнього Риму. Від Катона його відділяють шість століть, а від Ібіда — десять. визнали б за свого співвітчизника». Він, як і Боецій, та й замалим не всі видатні люди тієї доби, походив із великого роду Анціїв [232] Анції — один із найвпливовіших римських родів періоду кінця Римської імперії. , ретельно і не без задоволення проводячи свою генеалогію до всіх героїв Республіки. Його повне ім’я — довге і помпезне, за звичаєм того часу, який відмовився від тричленної простоти класичної римської номенклатури [233] Йдеться про усталену традицію називати чоловіків родовим іменем, особистим і прізвищем (преномен, номен і когномен). Скажімо, той-таки Марк Порцій Катон. — згідно з фон Швайнкопфом було Гай Анцій Маґнус Фуріус Каміл Емілій Корнелій Валерій Помпей Юлій Ібід; хоча Емілій заперечує наявність в імені Емілія, додаючи натомість Клавдія Децифуніана; Бетенуар же розходиться в поглядах із обома науковцями, наводячи його повне ім’я як Маґнус Фуріус Каміл Аврелій Антоній Флавій Анцій Петроній Валентин Егідій Ібід.

Цей видатний критик та біограф народився 486 року, невдовзі після того, як Хлодвіґ [234] Другий і, мабуть, найвідоміший король династії Меровінґів. ліквідував у Ґаллії римське право. За честь вважатися місцем його народження сперечаються Рим і Равенна, проте однозначно відомо, що риторики та філософії він навчався в Атенах — легковірні люди часто схильні перебільшувати утиски, яких це місто зазнавало від Феодосія [235] Останній імператор єдиної Римської імперії. Після його смерті імперія остаточно розпалася на Західну і Східну. . У 512 році, в часи милостивого правління остроґота Теодоріха [236] Він же Теодоріх Великий, вождь остготів, римський консул, який, починаючи з 489 року, завоював всю Італію та Сицилію. , він постає перед нами ще вчителем риторики в Римі, а вже 516 року заступає в каденцію консула разом із Помпілієм Нуманцієм Бомбастом Марцеліном Деодамнацієм [237] Усі наведені у тексті імена є «солянкою» видатних римських когноменів та латиномовними жартами. . Після смерті Теодоріха 526 року Ібід відійшов від публічного життя і почав укладати свій знаний твір (достеменний цицеронівський стиль якого є яскравим зразком класичного атавізму, на рівні, скажімо, з віршами Клавдія Клавдіана [238] Видатний пізньоримський поет-панегірист. , який творив за століття перед Ібідом); втім, Теодат, племінник Теодоріха, невдовзі повернув його до придворної величі та призначив судовим ритором при своєму дворі.