Говард Лавкрафт - Говард Філіпс Лавкрафт. Повне зібрання прозових творів. Том 2

Як і в минулорічному випадку з розкрадачами могил, заброда не встиг завдати жодної шкоди, коли його сполохали. На порожньому клаптику ділянки Вордів була перекопана земля, але навколо не було нічого, що бодай віддалено нагадувало б домовину, а жодну з уже наявних там могил не потривожили.

Гарт, який повідомив про злочинця тільки те, що то був невисокий чоловік із густою бородою, схиляється до думки, що у всіх трьох випадках діяли ті самі люди, але поліція з Другого відділку вважає інакше, посилаючись на цілком відмінний характер другого випадку, який вирізнявся жорстокістю, коли з-під землі витягли старовинну труну й розкололи могильний камінь.

Перший із випадків, коли, на думку загалу, зловмисникам завадили щось поховати, трапився у березні минулого року; цей злочин приписують бутлегерам, які намагалися облаштувати сховок. Можливо, — каже сержант Райлі, — що третій випадок схожий на перший. Офіцери Другого відділку збиваються з ніг, намагаючись упіймати банду негідників, відповідальну за ці неодноразові злочини.

Доктор Віллетт відпочивав цілий четвер, наче оклигуючи від якогось недавнього потрясіння або готуючись до потрясіння прийдешнього. Увечері він написав листа до пана Ворда; цього листа доставили наступного ж ранку, і після його прочитання ще напівсонний пан Ворд надовго впав у глибоку задуму. Від неділі пан Ворд не міг повернутися до роботи, не міг отямитися від шоку, викликаного усім почутим і побаченим, а тим паче від моторошного «очищення», проте лист лікаря навдивовижу його заспокоїв, незважаючи на похмурі натяки у ньому на відчай та збурення нових таємниць.

Барнз-стр., 10,

Провіденс, Р.А.,

12 квітня, 1928.

Любий Теодоре,

Мені здається, що я маю обмовитися тобі бодай словом, перш ніж вчинити те, що я намислив зробити завтра. Це покладе край усім тим жахіттям, крізь які ми з тобою пройшли (бо щось мені підказує, що нікому й ніколи більше не проникнути у те жахливе місце, про яке нам обом відомо), проте боюся, що твій розум це так і не заспокоїть, якщо я не поясню тобі, наскільки цього разу все буде остаточно.

Ти знаєш мене, ще відколи був хлоп’ям, тож, думаю, не станеш мені перечити, коли я скажу, що деякі речі краще зоставити нерозгаданими та недослідженими. Тобі краще облишити будь-які домисли з приводу справи Чарльза, і я, вважай, наказую тобі сказати його матері не більше від того, що вона вже й так підозрює. Коли я завтра подзвоню у твої двері, Чарльз уже втече. Саме це всі повинні знати і пам’ятати. Він був божевільним, і він утік. Ти можеш делікатно і поступово підвести свою дружину до думки про його божевілля, коли припиниш посилати їй листи, підписані його іменем. Наполегливо рекомендую тобі навідати її в Атлантик-Сіті, та й самому трохи відпочити. Хіба одному Богу відомо краще за мене, наскільки тобі зараз потрібен відпочинок. Сам я поїду на південь, щоби трохи заспокоїтися і відійти від усього.

Тож ні про що мене не запитуй, коли я завтра подзвоню у твої двері. Можливо, щось піде не так, але в такому разі я тобі скажу. Проте не думаю, що до цього дійде. Тобі більше ні про що не доведеться турбуватися, бо Чарльз буде у повній, цілковитій безпеці. Він вже у місці надійнішому, ніж ти можеш помислити. Можеш також не боятися Аллена, не перейматися, ким чи чим він є. Він — така сама частка минулого, як і портрет Кервена, і коли завтра я подзвоню у твої двері, ти зможеш бути певен, що цієї людини більше немає на світі. А істота, яка написала ті мінускули, ніколи не потривожить ні тебе, ні твоїх близьких.

Але ти маєш опиратися смутку і допомогти в цьому своїй дружині. Я мушу відверто зізнатися, що втеча Чарльза ніяк не означає, що він до вас повернеться. Його вразила вельми специфічна хвороба, що ви могли зрозуміти зі змін в його тілобудові та психіці, тому не сподівайтеся будь-коли знову його побачити. Можу втішити вас єдино тим, що — він ніколи не був бузувіром, не був навіть направду божевільним, був тільки допитливим, розумним та сповненим ентузіазму хлопцем, якого занапастила його любов до таємниць та минувшини. Він зіткнувся з тим, що не можна пізнавати смертному, сягнув у минуле так, як нікому не можна сягати, тому щось із тих часів прийшло сюди і полонило його.

А зараз я підходжу до справи, у якій прошу тебе вірити мені ще беззастережніше, ніж досі. Бо стосовно долі Чарльза не має бути жодних недомовок. Скажімо, десь через рік, якщо хочеш, ти зможеш підвести під цією справою гідну риску, бо хлопця більше не буде на світі. Постав надгробок на своїй ділянці Північного цвинтаря, на десять футів західніше від могили твого батька — так ти позначиш справжнє місце спочинку свого сина. Не бійся, що під цим каменем лежатиме якась химородь чи підкидень [146] Слово «підкидень» буквально — «підмінений», «changeling» — у фольклорі так називають дитину, підмінену в колисці злими ельфами, що у контексті подій роману набуває доволі зловісного відтінку. Фантазії ГФЛ на тему таких дітей можна прочитати у оповіданні «Модель Пікмана». . Прах, що покоїтиметься у тій могилі, — то твої плоть і кров, то справжній Чарльз Декстер Ворд, якого ти знав від народження, справжній Чарльз із оливковою родимкою на стегні, без чорної відьомської мітки на грудях чи шрама на лобі. То Чарльз, який ніколи не зробив нічого насправді злого і який поплатився життям за свою «норовливість».