Говард Лавкрафт - Говард Філіпс Лавкрафт. Повне зібрання прозових творів. Том 3

До сказаного можна додати, що серед захоплених сутностей була особлива група, яка порівняно з іншими мала значно більше привілеїв. То були приречені померти довічні полонені у ветхих тілах представників Великої Раси, які, відчуваючи наближення смерті, прагнули врятувати свій розум від згасання. Було цих бідолах менше, ніж можна було б очікувати, позаяк довголіття представників Великої Раси послабило у них любов до життя — особливо серед найвидатніших, здатних до перенесення. Саме таке перенесення старіших розумів і спричинило випадки несподіваних і незворотних змін особистості — в історії людства можна знайти подібні приклади.

Що ж до звичайних дослідницьких експедицій, то дізнавшись про все, що його цікавило в майбутньому, прибулець створював такий самий проекційний апарат, як і той, що переправив його свідомість, і здійснював зворотну проекцію. В результаті він потрапляв до власного тіла у свою епоху, а захоплена ним свідомість поверталася до свого тіла і до свого часу. Це перенесення було неможливим у єдиному випадку — коли під час обміну помирало котресь із двох тіл. У цьому разі свідомість дослідника — подібно до тих старих, що намагались уникнути смерті, — залишалася доживати віку в чужому тілі у майбутньому, а у протилежному випадку його партнер-бранець перетворювався на постійного полоненого і був приречений до кінця свого життя залишатися у тілесній оболонці і часі представника Великої Раси.

Така доля здавалася менш жахливою, коли і сам бранець належав до Великої Раси, що траплялось не дуже й рідко, адже ця раса переймалася своїм майбутнім в усі періоди часу. Кількість вмираючих постійних переміщених представників Великої Раси була мізерною — переважно через сувору заборону проектувати старих і помираючих осіб на своїх одноплемінників з майбутнього. За допомогою проектування порушників суворо карали у новій подобі, а інколи застосовували примусовий зворотний обмін. Складні випадки вторгнення в досліджувані або вже полонені свідомості у різних регіонах минулого були відомі, їх ретельно виправляли. У кожний конкретний період з моменту винайдення проекції свідомості в суспільстві існувала вельми невелика, але легко впізнавана і контрольована група тимчасових переселенців з давніх епох Великої Раси.

Перед поверненням у свій час кожну полонену свідомість чужинського походження піддавали операції вибіркового гіпнозу, блокуючи ті ділянки пам’яті, де містилась інформація про Велику Расу: це робилося задля уникнення можливих небажаних наслідків неконтрольованого перенесення в часі великих обсягів інформації. Декілька випадків зворотного переміщення без попереднього стирання пам’яті вже викликали і викликатимуть у майбутньому серйозні катастрофи. Саме два такі випадки (як про це оповідають давні міфи) і стали причиною того, що людство дізналося про існування Великої Раси. Серед усіх її матеріальних пам’ятників, що фізично і безпосередньо збереглися як свідки того прадавнього світу, лишилися хіба кам’яні руїни у важкодоступних районах планети і під водою, а ще окремі фрагменти так званих Пнакотикських рукописів.

Отже, повернувшись у свій час, свідомість зберігала хіба уривки спогадів про все, що відбувалося з нею після нападу хвороби. Все, що можна було стерти, стирали, у більшості випадків час амнезії залишався у пам’яті як суцільна біла пляма, лиш інколи скаламучена неясними тінями сновидінь. Декотрі могли пригадати більше за інших, і тоді випадкове поєднання вцілілих спогадів могло відкрити події прихованого минулого. Мабуть, історія не знала такого періоду, коли різні гуртки або секти не прагнули надати цим спогадам культового значення. Некрономікон згадує про існування такого культу — його прибічники неодноразово надавали допомогу людям, чия свідомість поверталася з доби Великої Раси.

А тим часом сама Велика Раса стала заледве не всезнаючою і поставила собі за мету налагодити обмін свідомостями з іншими планетами і дослідити їхнє минуле та майбутнє. Вона також спробувала заглибитись у давні таємниці тієї безкінечно далекої, уже давно мертвої планети, звідки бере початок їх власний розум, значно старший за тілесну форму. Володіючи мудрістю і таємницями Всесвіту, істоти того вмираючого світу почали пошуки нової планети і нових істот, переселившись у тіла яких вони могли б продовжити своє життя; вони перенесли свої свідомості у найбільш придатну для того расу — це і були конусоподібні істоти, що населяли нашу Землю мільярд років тому. Так постала Велика Раса, а міріади свідомостей вирушили у зворотному напрямку помирати у незнайомих тілах. Настане час, і Раса знову виродиться, але житиме далі — після масового переселення її найкращих розумів до тіл іншої раси, що має перспективу тривалого фізичного існування.