Алан Мілн - Вінні-Пух

Паць уже збирався побігти додому в якійсь страшенно невідкладній справі, коли Ягуляр подав голос.

— Поможіть! Поможіть! — закричав він.

— Ягуляри — вони завжди так,— сказав Пух, радий, що може похизуватися своїми знаннями.— Вони кричать "Поможіть, поможіть", а коли ти подивишся вгору — кидаються на тебе.

— Я дивлюся вниз, униз! — пронизливо заверещав Паць, щоб Ягуляр випадково не помилився.

У відповідь почувся чийсь захоплений писк із тієї ж гілки, де сидів Ягуляр:

— Пух і Паць! Пух і Паць!

І Паць раптом відчув, що сьогодні чудовий день, набагато кращий, ніж йому щойно здавалося. Такий сонячний, теплий...

— Пуше! — зраділо кувікнув він.— По-моєму, там Тигра й Крихітка Ру!

— По-моєму, теж,— сказав Пух.— А я думав, що то Ягуляр і... ще такий собі Ягулярчик.

— Агов, Ру! — гукнув Паць.— Що ви там робите?

— Ми не можемо злізти! Ми не можемо злізти! — пищав Крихітка Ру. — Правда, смішно? Пуше, от здорово — ми з Тигрою живемо на дереві, як Сова! І тепер ми будемо жити тут завжди!.. А я бачу Пацеву хатку!.. Пацику, я звідси бачу твою хатку! От високо ми залізли, правда? Навіть Сова, і та нижче живе!

— Ру, а як ти там опинився? — спитав Паць.

— Мене Тигра привіз на спині! А Тигри вниз лазити не вміють, бо їм дуже плутаються між ногами хвости. Вони вміють тільки вгору. А коли ми полізли, Тигра про це забув, а тепер він уже згадав, та пізно. І тепер ми назавжди-назавжди зостанемося тут. А, може, заліземо ще й вище!.. Що ти сказав, Тигро? А-а!.. Тигра каже, що, коли ми заліземо вище, нам не так добре буде видно Пацеву хатку... Ми краще залишимося тут!..

Вислухавши усе це, Вінні-Пух урочисто сказав:

— Пацю, що будемо робити? — і заходився наминати Тигрині бутерброди.

— Вони піймалися? — стривожено спитав Паць.

Пух мовчки кивнув.

— А ти можеш вилізти до них?

— Та вилізти я можу, Пацику... Я можу навіть зняти звідти Крихітку Ру, а от Тигру зняти не зможу — не дотягну. Треба нам щось придумати. — І він замислено заходився наминати бутерброди Крихітки Ру.

Не знаю, можливо. Пух і встиг би щось придумати, доївши останнього бутерброда, та тільки-но він за нього взявся, як у сусідніх кущах затріщало, і на галявку вийшов Крістофер Робін у супроводі Іа.

— Я анітрохи не здивуюсь, якщо завтра випаде град,— торочив Крістоферові Робіну Іа.— І оком не змигнеш, як налетять хуги, буревії, бурани і таке інше. Сьогодні, щоправда, гарна погода, але це ще нічого не значить. Це ще не обіцяє доброго прогносу чи проносу — чи як там воно зветься. Одне слово, нічого не обіцяє... Це просто невеличкий шматочок погоди. Ото й усе.

— А ось і Пух,— сказав Крістофер Робін, якому було байдуже, чи випаде завтра град,— головне, аби сьогодні була гарна погода.— Привіт, Пуше!

— Та це ж Крістофер Робін! — сказав Паць.— Ось хто знає, що нам робити! І вони помчали йому назустріч.

— Біда, Крістофере Робіне! — почав Пух.

— А також Іа,— додав Іа.

— Тигра й Крихітка Ру залізли прямо на Шість Сосен, а злізти не можуть, і от...

— Я саме казав,— перебив його Паць,— що коли б тільки Крістофер Робін...

— А також Іа,— вставив Іа.

— Коли б ви обидва були тут, то ми змогли б щось придумати.

Крістофер Робін подивився на дерево, де сидів Тигра із Крихіткою Ру, і спробував щось придумати.

— Я думаю, — глибокодумно сказав Паць,— що коли б Іа став під деревом, а Пух став йому на спину, а я став Пухові на плечі...

— І коли б спина Іа-Іа зненацька тріснула, то ми б усі добряче пореготали. Ха-ха-ха!.. Гарненькі жарти! — сказав Іа.— Дуже смішно, але боюся, що не дуже приємно.

— Ну,— сказав Паць жалібно,— я тільки думав...

— Ти гадаєш, твоя спина зламалася б, Іа? — спитав Пух, страшенно здивований.

— Заздалегідь тут нічого не можна сказати, Пуше. І це, звичайно, найцікавіше.

Пух сказав "Ох", і всі знову почали напружено думати.

— Ура, я придумав! — закричав раптом Крістофер Робін.

— Слухай уважно, шановний Пацику,— сказав Іа-Іа,— і ти скоро втямиш, що ми надумали.

— Я скину сорочку, — сказав Крістофер Робін, — і ми всівізьмемо її за краї, і тоді Крихітка Ру й Тигра зможуть туди плигати, як на батут!.. Вони тільки трошки попідстрибують і ні крапельки не заб'ються.

Але шановний Паць нічого не чув, бо раптом зрозумів, що він знову побачить голубі підтяжки Крістофера Робіна!.. Він уже бачив їх одного разу, і вони йому страшенно сподобалися!.. Відтоді він завжди мріяв ще раз упевнитися, чи й справді вони такі голубі й такі підтягальні.

Отож коли Крістофер Робін скинув сорочку і Паць побачив, що саме таківони і є, він приязно посміхнувся до Іа і навіть узявся разом із ним за той самий краєчок сорочки.