Алан Мілн - Вінні-Пух

На ранок п'ятого дня Крістофер Робін побачив, що вода остаточно оточила його звідусіль, і він зрозумів, що вперше у своєму житті опинився на справжньому острові. Це, звісно, було дуже й дуже цікаво...

І саме цього ранку десь із-за води прилетіла Сова, аби спитати, як ся має її друг Крістофер Робін.

— Диви, Сово,— сказав Крістофер Робін,— правда, чудово? Я живу на острові!

— Атмосферні умови останнім часом дуже несприятливі,— сказала Сова.

— Що, що?

— Увесь час дощило,— пояснила Сова.

— Еге,— сказав Крістофер Робін.— Ще й як.

— Повінь досягла безпрецедентно високого рівня.

— Чого, чого?

— Я кажу — води довкола багато,— пояснила Сова.

— Атож,— погодився Крістофер Робін,— води багато.

— Однак прогноз поліпшується...

— Ти бачила Пуха?

— Ні. Прогноз...

— Сподіваюся, він живий і здоровий,— сказав Крістофер Робін.— Я трохи непокоюся за нього. Напевне, й Паць разом із ним. Як ти гадаєш, Сово, в них там усе гаразд?

— Гадаю, що так. Бачиш, прогноз показує...

— Ти б злітала та подивилася, як вони там. Бо, сама знаєш, у Пуха в голові тирса, і він може встругнути якусь дурницю, а я його дуже люблю, Сово. Розумієш?

— Дуже добре,— сказала Сова.— Я лечу, щоб негайно повернутися. — І вона полетіла.

Невдовзі Сова повернулася.

— Пуха там нема,— сказала вона.

— Нема?

— Він був там. Він сидів на гілляці свого дерева з дев'ятьма глечиками меду. Але тепер його там нема.

— Пуше, любий мій! — з розпачем вигукнув Крістофер Робін. — Де ж ти тепер є?

— Я тут! — відповів за спиною буркотливий голос.

— Пуше!

І вони кинулися один одному в обійми.

— Як ти сюди потрапив, Пуше? — спитав Крістофер Робін, коли зміг знову заговорити.

— Своїм кораблем,— гордо відповів Пух.— Я одержав у пляшці Дуже Важливе Повідьомлення, але в очі мені потрапила вода, і тому я не зміг його прочитати. Отож я й привіз його до тебе своїм кораблем!

Із цими словами він урочисто передав Крістоферові Робіну папірця.

— Та це ж від Паця! — вигукнув Крістофер Робін, прочитавши послання про повінь, яка оточила Паця з усіх усюд.

— А про Пуха там нічого нема? — спитав ведмедик, зазираючи Крістоферові Робіну через плече.

Крістофер Робін прочитав послання вголос.

— А-а, то всі оті "П" були Паці? А я гадав, що то були Пухи, — похнюпився Пух.

— Треба негайно його рятувати!.. Я ж був певен, що він із тобою, Пуше... Сово, ти можеш принести Паця на спині?

— Не певна,— сказала Сова після тривалих роздумів.— Є сумнів, щоб моя система заплічних м'язів спромоглася...

— А можеш хоч негайно до нього полетіти і попередити, що порятунок близько? А ми з Пухом тим часом подумаємо, як його врятувати, і прибудемо туди якнайшвидше!.. Ой Сово, прошу тебе, не розводь балачок, лети, не барися!

І, все ще обмірковуючи те, що вона хотіла повідомити, Сова полетіла.

— А тепер, Пуше,— сказав Крістофер Робін,— де твій корабель?

— Мушу сказати, — пояснив Пух дорогою до краю острова,— що це не зовсім простий корабель. Іноді він корабель як корабель, а іноді — справжня біда... Залежно від того...

— Залежно від чого?

— Ну, від того — зверху я, а чи знизу. На ньому чи під ним.

— Ого! А де ж він?

— Ондечки! — сказав Пух і гордо показав на "Плавучого Ведмедя".

Гай-гай!.. Це було зовсім не те, що Крістофер Робін сподівався побачити. Але що довше він дивився на "Плавучого Ведмедя", то більше чудувався, який же хоробрий та розумний ведмедик оцей Вінні-Пух! І що більше Крістофер Робін про це думав, тим скромніше дивився в землю Пух, мовби показуючи усім своїм виглядом, що в цьому нема нічого надзвичайного.

— Тільки ж цей твій корабель надто малий для нас двох,— сумно сказав Крістофер Робін.

— Для нас трьох — із Пацем,— докинув Пух.

— Тоді він іще менший. Що ж нам робити, ведмедику, як нам діяти, друже мій Пуше?

І тоді цей ведмедик, цей Пух, цей Вінні-Пух, цей Д. П.( Друг Пацика ), П. К.( Приятель Кролика ), В. П.( Відкривач Полюса ), Р. І.та В. X.( Розрадник Іа та Відшукувач Хвоста ) — одне слово, наш славний Вінні-Пух, сказав таку мудру річ, що Крістофер Робін тільки витріщив очі й роззявив рота, дивуючись, чи й справді перед ним той самий ведмідь із тирсою в голові, якого він так давно знає і любить.

— Ми попливемо на твоїй парасольці,— сказав Пух.

_ ?

— Ми попливемона твоїй парасольці,— сказав Пух.