Туве Янсон - Диво-капелюх

Хропка вклала свою тремтячу лапку в лапу Мумі-троля, і він почував себе її хоробрим захисником.

Пхик лежав під укривалом і скиглив.

— Тепер буря якраз над островом, — сказав Мумі-тато.

Тієї миті величезна блискавка зашипіла й стрельнула вниз, а за нею загуркотів грім.

— Оця влучила в острів, — сказав Хропик.

Справді було трохи лячно. Гемуль сидів, тримався за голову й мурмотів:

— Ото гармидер! Вічно гармидер!

Буря тим часом відходила на південь. Грім лунав чимраз далі, блискавки стали не такі яскраві. А скоро вже навколо куреня тільки шелестів дощ та бурхало море біля берега.

«Я не скажу їм про Чарівника, — думав Мумрик-Нюхайлик. — Вони й так налякані».

— Вилазь, Пхику! — гукнув він. — Буря минулася.

Пхик, кліпаючи очима, виплутався з укривала. Йому було трохи ніяково, що він так скиглив з ляку, тож він удав, начебто позіхає, і почухав за вухом.

— Котра година? — спитав він.

— Скоро восьма, — відповів Хропик.

— То ми вже, мабуть, ляжемо спати, — сказала Мумі-мама. — Після такого хвилювання треба відпочити.

— А можна, я піду гляну, куди влучила блискавка? — спитав Мумі-троль.

— Глянеш уранці,— сказала мама. — Ми тоді все роздивимось і поплаваємо в морі. А тепер на острові мокро, сіро й неприємно.

Вона обтикала всіх укривалами й лягла сама, поклавши під подушку свою торбинку.

Надворі вітер подужчав. До гуркоту хвиль домішувалися дивовижні звуки: голоси, тупіт ніг, сміх і гомін дзвонів, що їх доносив вітер звідкись з-за моря. Мумрик-Нюхайлик дослухався до тих звуків і мрійливо згадував свою подорож по світу.

«Скоро мені треба знову вирушати в дорогу, — думав він. — Але ще не тепер».

де розповідається про те, як Хропка полисіла під час нічного нападу Гатіфнатів, і про дивовижні речі, знайдені на березі відлюдного острова

Серед ночі Хропка прокинулася з переляку. Щось рухалося біля її обличчя. Вона боялась глянути на нього і тільки принюхувалась. Тхнуло смаленим. Хропка натягла укривало на голову і стиха покликала:

— Мумі-тролю! Мумі-тролю!

Мумі-троль відразу прокинувся й запитав:

— Що?

— Сюди залізло щось страшне, — сказала Хропка з-під укривала. — Я відчуваю, що тут є щось страшне!

Мумі-троль глянув у темряву. Щось справді є! Якісь світлячки… Поміж сплячими ворушилися якісь істоти, що ледь світилися. Мумі-троль поторсав Мумрика-Нюхайлика:

— Бачиш? — прошепотів він. — Привиди!

— Ні, це Гатіфнати, — відповів Мумрик-Нюхайлик. — Буря наелектризувала їх, тому вони й світяться. Сиди тихо, а то дістанеш електричний удар.

Гатіфнати начебто чогось шукали. Вони перенюхали все в кошиках, і смаленим стало чути ще дужче. Раптом вони всі зібралися в кутку, де спав Гемуль.

— Може, вони хочуть його з’їсти? — схвильовано запитав Мумі-троль.

— Вони просто шукають барометра, — здогадався Мумрик-Нюхайлик. — Я ж казав йому, щоб він не брав барометра. Тепер вони знайшли його!

Гатіфнати всі гуртом учепилися в барометр. Щоб зручніше було тягти його, вони повилазили на Гемуля. Дух смаленого ставав дедалі чутніший.

Прокинувся Пхик і почав скиглити.

Раптом пролунав крик. Один Гатіфнат наступив Гемулеві на ніс.

Вмент усі прокинулись і посхоплювалися на ноги. Зчинився неймовірний переполох. Злякані запитання сипалися впереміш із зойками, коли хтось наступав на Гатіфната або діставав електричний удар. Гемуль бігав по курені й кричав з переляку. Врешті він заплутався у вітрило, і вся споруда завалилася. Цс вже було зовсім погано.

Пхик потім запевняв, що вони з годину вибиралися з вітрила. А може, він трішки й перебільшував.

Та коли врешті всі виплуталися, Гатіфнати зникли в лісі разом з барометром. І нікому не хотілось гнатися за ними.

Гемуль, охкаючи, застромив носа в мокрий пісок.

— Це вже занадто! — сказав він. — Чому б не дати бідному ботанікові жити мирно й спокійно!

— Життя не буває спокійне, — захоплено озвався Мумрик-Нюхайлик.

— Дощ перестав, — сказав Мумі-тато. — Гляньте, діти, небо вже ясне. Скоро почне світати.

Мумі-мама стояла, тримаючи в лапах торбинку, і тремтіла з холоду. Вона дивилася на бурхливе нічне море.

— Може, зробимо новий курінь і спробуємо заснути? — запитала вона.