Всеволод Нестайко - Чарівний талісман (збірник)

Красуня Маргарита Михайлівна, вчителька української мови та літератури, стала, звичайно, Афродитою Михайлівною.

Вчителька біології Зінаїда Семенівна стала Артемідою Семенівною. Тут було абсолютне попадання — і тварин, і звірів, і рослини вона любила до безтями. І була незаміжня, точнісінько як богиня-діва Артеміда.

Старенька, найстарша серед учителів, кругленька, завжди усміхнена вчителька географії Пелагея Петрівна стала Гея Петрівна Гея (грецькою — Земля), за міфологією, була однією з найперших богинь, яка виділилася з первісного хаосу, прародителькою багатьох богів, а також людей.

Учитель фізики Антон Григорович став Аполлоном Григоровичем. Хоча багато хто з цим і не погоджувався Бог Аполлон був красень (у Антона ж Григоровича під носом красувалась бородавка, а на голові блищала лисина). Однак переважна більшість десятикласниць вважали його симпатичним А, як казала Аліна Гончарук, для чоловіка «симпатичний» важить більше, ніж «красивий»

Викладач іноземних мов Борис Тарасович став Гермесом Тарасовичем Хоч тут була деяка натяжка. Гермес був у греків покровителем купців, богом торгівлі й прибутку, а також гімнастичних змагань Тут більше б підійшла буфетниця тьотя Клава або вчителька фізкультури Світлана Сидорівна. Але ні буфетниця, ні Світлана Сидорівна Гермесом бути не могли

Викладання ж іноземних мов наближало Гермеса Тарасовича до правди характеру, оскільки Гермес був ще й вісником у богів. А що таке мова? Засіб спілкування Отже, мова для вісника — найнеобхідніша

Керівник початкової військової підготовки Андрій Степанович став Ареєм Степановичем, бо, як відомо, бог війни Арей саме і був серед грецьких богів «військкерівником».

Ну, а Орест Іванович, викладач праці, звісно, ніким іншим стати не міг — тільки Гефестом Івановичем. Бо Гефест, бог вогню й ковальства, був серед богів найбільшим трудягою Правда, дівчатка, особливо десятикласниці, спершу категорично заперечували це. Справа в тому, що Гефест, згідно з міфологією, був кульгавий і дуже некрасивий Тимчасом як Орест Іванович був хоч і не молодий, але стрункий і гарний Майже всі старшокласниці були таємно закохані в Ореста Івановича І трудове виховання серед дівчат ніде не було на такій висоті, як у їхній школі Хоча уроки праці Орест Іванович вів не в дівчат, а в хлопців

Але згодом дівчатка змирилися, особливо потому як Аліна Гончарук сказала, що чоловіки однак у красі нічого не тямлять, а міфи писалися напевне чоловіками, і, хтозна, може, саме отой Гефест насправді був і «нічого собі».

Учительську всі тепер називали Олімпом.

— До речі, мушу вам сказати, — повторила Зоя Михайлівна, — що я теж зустрічалася з Прометеєм Гавриловичем. І за обставин досить-таки цікавих… — вона повернулася до чоловіка. — Я тобі, Гено, розповідала… Пам'ятаєш?

Геннадій Максимович мовчки кивнув.

— Розумієте, наш інститут на одному підприємстві впроваджує у виробництво новий препарат… Це не в Києві, на периферії… І от я приїхала якось, сиджу в кабінеті директора, раптом входить секретарка з великим поліетиленовим пакетом. «Це, — каже, — вам. Написано: «Терміново, у власні руки» І дає директорові Директор знизав плечима, розгортає… Не за столом буде сказано… Повний поліетиленовий пакет дохлої риби І зверху записка: «За що ви нас убили?!» «Хуліганство! Хто це приніс?!» — закричав директор. «Не знаю, — каже секретарка. — Передали через вахтера. Але по-моєму, це той самий… Прометей» І розказують мені, що кілька разів приходив до них оцей самий Прометей Гаврилович, вимагав не отруювати місцевої річки. Ну, а ви самі розумієте, хімічне підприємство. Хоч і є очисні споруди, але давні, вимагають реконструкції. А реконструкція — річ не дешева, і до того ж на якийсь час треба зупиняти виробництво А це, самі розумієте… непросто Але й одчепитися від того Прометея Гавриловича виявилося непросто. Я була там тиждень, і весь тиждень він щодня дзвонив по телефону, приходив, сидів у приймальні. Директор аж тіпатися почав. Я вирішила з ним поговорити. І ви знаєте, він справив на мене дуже гарне враження Такий зовні приємний Не дуже правильні риси обличчя, але… Сивуватий, із залисинами, й очі такі голубі-голубі… як незабудки… І руки… великі такі, могутні, красиві чоловічі руки.