Запеклий бій тривав близько півгодини. Хай як запекло й мужньо боролися римляни, але їх за чисельністю було значно менше ніж гладіаторів, і вони не мали змоги довго протистояти страшному натиску повстанців. Незабаром легіонери Фурія почали відступати. У цей момент із засідки з'явився Крікс зі своїм другим легіоном. В одну мить римляни були оточені, атаковані з тилу й флангів, ряди їх змішалися, вони здригнулися і кинулися врозтіч. Деяким удалося врятуватися, більшість опинилися в оточенні й загинули смертю хоробрих. Одним із перших серед них упав Фурій. Різанина під Казиліном тривала менше двох годин.
Наступного дня після нової перемоги гладіаторів Спартак, не гаючи часу, звернув свій табір до Казиліна і, пройшовши через Кали, надвечір прибув до Теана Сидицінського. Його легіони були стомлені тривалим переходом. З повідомлень розвідників Спартак розрахував, що Вариній мав тут пройти два-три дні тому.
Після довгих міркувань, зваживши усі переваги, які давала йому здобута напередодні перемога, а також з огляду на вигоди своїх позицій у районі Теана Сидицінського, Спартак вирішив піти напереріз преторові Варинію і вступити з ним у бій до того, як римляни отримають підкріплення від союзників, адже тоді перемогти когорти претора буде значно складніше.
Тож наступного дня фракієць залишив Теан Сидицінський і рушив правим берегом Вултурна до Кавдинської ущелини. Він прибув туди через вісім годин й отаборився на березі річки. Вранці ж наказав зрубати безліч товстих дерев і перекинути колоди через обмілілу в цю пору року річку. По цьому містку він переправив своїх воїнів на лівий берег, неподалік Кавдинських гір зайняв ключову позицію і став чекати на ворога.
Римляни не забарилися. Почався бій. Жорстокий і кровопролитний, він тривав аж до вечора. Римляни боролися хоробро, мужньо й робили все, що могли, але надвечір вони зазнали цілковитої поразки й відступили. Тоді Спартак наказав сурмити відбій, і щойно піхота гладіаторів залишила бойовище, їхня кавалерія щодуху кинулася за юрбами втікачів. Понад дві тисячі римлян загинуло в цій фатальній битві під Кавдинською ущелиною. Понад тисяча п'ятсот поранених, серед них і сам Вариній та його трибуни. Більша частина поранених потрапила до рук переможців, але Спартак, роззброївши їх, відпустив на волю. Він вирішив, поки на його боці не буде великої кількості міст, не брати полонених, бо присутність їх у таборі могла б бути небезпечною.
Через три дні після бою на чолі десяти тисяч воїнів Спартак з'явився біля стін Капуї. Він відправив у місто глашатая, вимагаючи, щоб префект і сенат випустили з міста п'ять тисяч гладіаторів зі школи Лентула. Якщо ж влада відмовиться виконати цю вимогу, Спартак погрожував розпочати штурм міста і взяти його силоміць. Звістка про перемогу Спартака вже докотилася до Капуї і страшенно налякала мешканців міста. Поява грізного ворога біля міської брами нажахала ще більше. Вимоги й погрози Спартака довершили справу — усіх охопила паніка.
Сенат зібрався у храмі Діани, а біля храму, на форумі, скупчилася тьма народу. За півгодини позачинялися всі крамниці; жінки порозпускали волосся й кинулися в храми молити богів про допомогу; на вулицях лунали вигуки плебеїв, які наполягали на виконанні вимог гладіаторів задля убезпечення міста від жахливої різанини.
Меттій Лібеон, блідий, зі спотвореним від страху обличчям, затинаючись од хвилювання, виклав сенату вимоги Спартака. Сенатори, сполотнілі, як і префект, мовчки дивилися один на одного, ніхто не наважувався висловитися і бодай щось порадити у таку небезпечну хвилину…
Зрештою було вирішено пристати на умови Спартака. Так випустили п'ять тисяч гладіаторів, замкнених у школі Лентула. У таборі Спартака їх зустріли вельми радісно, одразу ж наділили зброєю — новоприбулі склали третій легіон, командування яким було доручене Борторіксу, а Брезовіра призначили префектом кінноти.
Незабаром Спартак повернувся в Нолу, отаборився й пробув там близько тридцяти днів, щодня із запалом вишколюючи новий легіон. У цей час фракієць отримав відомості, що претор Вариній поповнює свої легіони новими солдатами, маючи намір напасти на гладіаторів.
Спартак вирішив випередити Варинія. Він залишив Крікса із двома легіонами в Нолі, взяв із собою перший легіон, яким командував Еномай, перейшов Апенніни і, вступивши в Самній, з'явився під Бовіаном.
Вариній повідомив римський сенат про халепи й невдачі, що спіткали його на цій війні. Аби покласти їй край, потрібні були підкріплення чисельністю не менше двох легіонів. Нагадуючи про свої колишні заслуги перед батьківщиною, чесний солдат просив сенат зробити йому, ветеранові багатьох боїв, милість — дати можливість змити зі своєї совісті ганьбу поразки й довести війну до кінця. Прохання було почуте… Вариній отримав вісім когорт, у складі яких було понад чотири тисячі ветеранів. Також сенат дозволив йому набрати серед марсів, самнітів і піцентів ще шістнадцять когорт, аби він мав змогу сформувати два легіони, необхідні для придушення заколоту гладіаторів.
Читать дальше