Рафаелло Джованьйолі - Спартак

Та за кілька днів до виступу з Рима Публія Варинія із шеститисячним військом з Епіцинійського лісу (розташованого між Сутрі й Суессою-Пометією, неподалік Аппієвого шляху) ввечері вийшло понад дві тисячі чоловіків. Багато з них були озброєні лише косами, тризубцями, сокирами й серпами, а деякі — лише загостреними кілками, і тільки дехто мав списи чи мечі.

Це були гладіатори зі шкіл Акціана, Юлія Рабеція й інших римських ланіст. За наказом, отриманим від Крікса, вони зібралися поодинці, а потім розділились на чотири когорти й двадцять маніпул. Легіонери під проводом Крікса рухалися в напрямку до Везувію для об'єднання з легіонами Спартака.

Вранці п'ятнадцятого лютого, після того як Метробій вирушив з доносом про змову гладіаторів до консулів Котте й Лукулла, Крікс обійшов школу за школою, аби попередити гладіаторів про те, що сталося і закликати їх до спокою й обережності. В одній зі шкіл його заарештували й доправили в Мамертинську в'язницю. Його тримали там понад два місяці, сікли різками, і певно-таки засудили б до розп'яття, якби не гладіатори, які благали своїх ланіст клопотати за Крікса перед Цетегом, Лентулом, Юлієм Цезарем і Катиліною. Зрештою вони домоглися його звільнення.

Крікса випустили з в'язниці, але він розумів, що за ним невпинно стежать і що всі школи й всі гладіатори перебувають під пильним наглядом. Він вирішив удати, ніби нічого не знає, був до всього байдужий, аби якщо не розвіяти, то принаймні зменшити підозри ланіст і влади.

Нарешті хитрощами і вивертами оминувши серйозні небезпеки, через чотири місяці після початку повстання Кріксові вдалося втекти з Риму і сховатися у Епіцінійському лісі. Він був переконаний, що як не всі гладіатори, яким він призначав зустріч, то принаймні більшість із них прийдуть сюди. Так і сталося. Два дні галл ховався в тінистих закутках лісу, чекаючи на товаришів, а потім вирушив на Везувій. Після чотириденного важкого переходу він прибув туди на чолі двадцяти маніпул.

Радість із приводу їхнього прибуття була невимовною! Спартак зустрів Крікса по-братськи — він любив і цінував його понад усе.

Дві тисячі гладіаторів, яких привів Крікс, одразу озброїли й розподілили рівномірно по двох легіонах. Одним командував Еномай, а другим Крікс. Спартака одностайно проголосили верховним ватажком війська гладіаторів.

Два дні потому розвідники доповіли Спартаку, що Аппієвим шляхом прискореним маршем рухається претор Публій Вариній з військом. Ватажок гладіаторів наказав війську тихо знятися з табору й уночі швидко рушив назустріч ворогові.

У Публія Варинія було шість тисяч легіонерів, триста вершників, тисяча велітів і шістсот пращників — усього вісім тисяч молодих, дужих, добре озброєних воїнів. Швидким маршем Публій Вариній за три дні дійшов до Кайєти. Розбивши тут табір, він викликав до себе Павла Гарденія Тибуртіна, префекта кінноти, і наказав йому негайно пробратися за Капую, зібрати там точні й докладні відомості про розташування повстанців, їх кількість, озброєння й, по можливості, про їхні плани.

Молодий Тибуртін сумлінно виконав доручення й побував не лише у Капуї, а й у Кумах, у Байї, у Путеолах, у Геркуланумі й Неаполі, і навіть у Помпеї й Ателлі. Всюди він збирав відомості про ворога. Через чотири дні він повернувся у табір Варинія і доповів, що кількість повстанців сягає десяти тисяч, що вони добре озброєні й навчені римській тактиці ведення бою, що їхній табір знаходиться поблизу Ноли, звідки вони роблять вилазки околицями і ніби не збираються змінювати розташування свого табору. Отримавши усі ці відомості, Вариній вирішив розподілити свої сили й наступати на табір гладіаторів у двох майже паралельних напрямках, аби напасти на них одночасно з двох боків. Таким тактичним маневром він сподівався домогтися блискавичної перемоги. Він доручив квестору Гнею Фурію командування чотирма когортами легіонерів, трьомастами велітами, двомастами пращниками і сотнею вершників та наказав йому йти Аппієвим шляхом до Суесси. Він мав дійти до Байї і зупинитися тут на тиждень, а потім рушити в Ателлу й там очікувати подальших розпоряджень Варинія. Сам же Вариній прямував до міста Кавдія, аби зайти у такий спосіб у тил гладіаторів. Таким був план Публія Варинія, і, слід визнати, доволі непоганий, але його успішне виконання було б можливе лише за умови, що гладіатори залишаться на місці й очікуватимуть римлян у Нолі, а у цьому Вариній не мав жодних сумнівів.