Рафаелло Джованьйолі - Спартак

Хоча в Римі переймалися важливішими військовими справами, все ж поразка Клодія Гпабра стривожила і сенат, і народ римський. Усім здавалося ганебним, що легіонери, переможці світу, були розбиті й порубані юрбами підлих гладіаторів.

А тим часом «підлі» гладіатори — а їх було вже понад п'ять тисяч — вишикувались у маніпули, когорти й легіон і на чолі зі Спартаком однієї чудової днини з'явилися в Нолі. Перш ніж почати штурм міста, вони запропонували громадянам надати їм право вільного входу в місто, обіцяючи зберегти за це життя й майно мешканців.

Перелякані мешканці Ноли зібралися на форумі. Було вирішено замкнути браму, городянам поспішити до стін відбивати напад, а у Неаполь, Брундизій і Рим послати гінців із проханням про підкріплення.

Та всі ці посланці потрапили до рук Спартака, бо він наказав стежити не тільки за дорогами, а й за стежками та доріжками, тож оборона Ноли зійшла нанівець. Мешканці міста були погано озброєні й доволі темні у військовій справі. Боротьба тривала не більше двох годин: гладіатори швидко і з незначними для себе втратами подолали міські стіни, проникли у місто. Роздратовані опором, легіонери заходилися бити і грабувати містян. Попри найсуворішу дисципліну, впроваджену Спартаком, солдати сп'яніли від смаку крові, їх охопила жага руйнувань.

Спартак побіг вулицями міста, аби приборкати гладіаторів, припинити грабунок і вбивства. Завдяки його величезній силі волі й енергії він за кілька годин домігся припинення різанини. Незабаром букцини протрубили збір, і зусібіч на заклик слухняно почали стікатися гладіатори. Поширилися чутки, що за наказом Спартака легіон повинен у повному складі з'явитися на грандіозний форум Ноли. Менш як за годину легіон гладіаторів вишикувався на площі в повному бойовому порядку у три ряди. Спартак з'явився на сходах храму Церери. Він був блідий, обличчя його було грізним. Кілька митей він стояв серед глибокої тиші з опущеною головою, у скорботних роздумах. Нарешті він звів голову і, гнівно блискаючи очима, вигукнув своїм могутнім голосом, що пролунав на всю площу:

— Дикі злочинці, невже ви прагнете, аби вас називали грабіжниками, розбійниками і вбивцями?

І він замовк.

Запала кількахвилинна мовчанка. Спартак продовжив:

— Невже це та воля, що ми несемо рабам, та дисципліна, за допомогою якої ми намагаємося стати людьми, гідними віднятих у нас прав? Чи це шляхетні вчинки, якими ми заслужимо повагу, чи це чесноти, які ми повинні показувати? Хіба вам мало того, що проти нас — велич і могутність римського імені, ви ще бажаєте, щоб вас проклинали і бажали помсти усі народи Італії? Мабуть, вам мало тієї сумної слави, що створили нам наші гнобителі? Вона ж бо йде попереду нас і підтримує думку, що ми — варвари, грабіжники й найпідліші люди! Усього цього вам замало. Замість того, аби гарними діяннями, найсуворішою дисципліною, зразковою поведінкою спростувати наклеп, жертвами якого ми є, ви хочете посилити його мерзенною поведінкою, ганебними й підлими вчинками!.. Не допоможуть вам ні надзвичайна сила ваших м'язів, ані ваша мужність, якщо ви не вивчите й не застосуєте на ділі дисципліну. Як перейняли ви від римлян їхній бойовий порядок, так повинні перейняти і їхню дисципліну.

Якщо ви хочете, щоб я був вашим вождем, я жадаю від вас уміння коритися, бути стриманими, бо сила війська — у порядку, у покорі, у стриманості. Кожен має заприсягти своїми богами, і всі ви повинні заприсягти мені своєю честю, що відтепер ніколи не дасте мені приводу дорікнути вас у розбещеності й непокорі. Лише так ми будемо гідні волі, якої прагнемо, лише так ми можемо здобути перемогу над найдужчим і найхоробрішим військом у світі.

Гул схвалення супроводжував промову Спартака. Гладіатори були скорені грубуватою, але жагучою й емоційною промовою свого ватажка. А коли він закінчив промову довго не змовкали одностайні вигуки схвалення й оплесків.

Спартак вивів свою армію з Ноли й наказав отаборитися поблизу міста, на одному з пагорбів. Дві когорти стояли на сторожі біля міста. У Нолі він здобув велику кількість зброї, панцирів, щитів і склав їх у своєму таборі, щоб озброїти новоприбулих рабів і гладіаторів.

Біля Ноли Спартак провів більше двох місяців, неупинно вдосконалюючи бойову майстерність і вміння володіти зброєю своїх воїнів, кількість яких дедалі зростала й досягла восьми тисяч. Незабаром він уже міг скласти з них два легіони.

У Римі між тим було вирішено відправити проти гладіаторів претора Публія Варинія з легіоном, що здебільшого складався з добровольців і молодих новобранців, ветеранів і легіонерів, випробуваних у походах.