Рафаелло Джованьйолі - Спартак

Спартак намагався сформувати військо гладіаторів, дотримуючись принципів організації бойового строю і порядків римського війська. І коли після перемоги над Титом Сервіліаном він вступив у Помпею, то замовив значок для першого легіону гладіаторів. На ратищі, там, де в римлян був прикріплений орел, Спартак звелів прикріпити червону шапку — головний убір рабів, яких збиралися відпустити на волю. Під шапкою він наказав прибити невелике бронзове зображення кішки — волелюбної тварини. Крім того, за римським звичаєм, він призначив значки центуріям. До ратища були прикріплені дві з'єднані руки, теж із бронзи, а під ними — шапка із двома номерами — когорти й легіону. Спартак, хоча й зміг виступити лише з невеликим збройним загоном, анітрохи не сумнівався, що до нього приєднаються всі гладіатори Італії і що згодом очолювана ним армія матиме багато легіонів і багато когорт.

Улаштувавшись на Везувії й прилеглих до нього рівнинах, Спартак щодня змушував свої загони тренуватися і вивчати тактичні прийоми римських легіонів: розсовувати і змикати ряди, сходитися в наміченому пункті, робити обхідні маневри, повертатися праворуч і ліворуч, шикуватися у колону й у три бойові лінії із третьої, перейшовши через другу, займати місце в першій лінії. Зібравши труби й букцини, відняті в легіонерів Сервіліана, Спартак організував оркестр сурмачів, навчив їх сурмити ранкову зорю, збір і сигнал до атаки. Тож Спартак з користю використав вільний від боїв час, навчаючи своїх солдат військової майстерності, тактиці ведення бою. Він готувався чинити завзятий опір ворогові, нападу якого очікував з дня на день.

Клодій Гпабр і справді не забарився. Зібравши свої когорти, він прискореним маршем рушив проти гладіаторів. Атака мала розпочатися пополудні, на двадцятий день перебування гладіаторів на Везувії. Близько першої маніпул легко озброєних піхотинців розсипався по лісу, що простягався по обидва боки стежки. Повільно піднімаючись на гору, маніпул наблизився до табору гладіаторів і став обсипати його стрілами. Але відстань, що відокремлювала стрільців од табору, була значною, і стріли істотної шкоди не завдавали. Кілька гладіаторів, зокрема й Борторікса, було поранено. Самому ворогові майже не заподіяв шкоди град каменів, які метали гладіатори. Спартак зрозумів, що атаки проти його табору, подібні до першої, більше не повторяться. Клодій застосує інший маневр: він спробує виманити гладіаторів зі сховку аби поборотися з ними у вигідних для римлян умовах.

Саме тому Клодій послав легку піхоту розвідати, чи всі гладіатори перебувають у своєму таборі. Упевнившись у цьому, Клодій, знавець цих країв, вдоволено потирав руки:

— Виходить, миша у пастці!.. За п'ять днів усі вони здадуться на милість переможця.

Річ у тім, що Клодій привів із собою дві тисячі вояків. Третю тисячу він залишив на широкому консульському шляху біля підніжжя гори під керівництвом центуріона Марка Валерія Мессали Нігеру.

Марку Валерію Мессалі Нігеру, який мав за дев'ять років після описуваних нами подій стати консулом, було тоді не більше тридцяти трьох років. Він вирізнявся сміливістю, честолюбством і жадав слави. Та до спраги слави в Мессали Нігеру слід було додати ще й нестримну ненависть до Спартака. Він був родичем Валерії Мессали, вдови Сулли, і, коли до нього дійшли чутки про її стосунки зі Спартаком, він спалахнув гнівом. Мессала не побажав більше бачити свою родичку, а Спартака зненавидів всіма фібрами душі, вважаючи, що підлий гладіатор спаплюжив ім'я Мессали.

За наказом трибуна, Мессала рушив зі своїми двома когортами уздовж підніжжя Везувію, огинаючи гору. За кілька годин він досяг схилу, потім вийшов на неладну гірську дорогу, нею його військо рухалося доти, поки стежина не обірвалася серед прірв, скель і обвалів. Тут Мессала зупинив когорти й наказав розбити табір.

Отже, Клодій Гпабр по один бік Везувію, а Мессала Нігеру — по інший до вечора отаборилися зі своїм військом й замкнули обидва виходи, що були у розпорядженні гладіаторів.

На світанку наступного дня, під час обходу майданчика, Спартак побачив під скелями табір ворогів і, хоча ще не помітив табору Клодія — його затуляли ліси, — все ж запідозрив щось неладне. Підозри підтвердили два розвідницькі маніпули, які виявили нижче на стежці вартових римського табору. Спартак зупинив свій загін, а сам попрямував до того місця, де був його авангард, і тут перед очима враженого гладіатора постав римський табір.