Рафаелло Джованьйолі - Спартак

— Брати, навіщо ж усім іти в один бік? Ідіть по двоє, по троє, і на відстані п'ятисот, шестисот кроків один від одного. У місто повертайтеся різними мостами.

У той час як гладіатори, корячись наказу, вибиралися з гаю різними дорогами, Спартак, проходячи повз дерево, за яким причаївся Метробій, сказав Кріксу, стискаючи його руку у своїй:

— З тобою ми побачимося пізніше, у Нутації Одноокої: там ти розповіси мені, чи можна розраховувати на прибуття в найближчі п'ять днів обіцяного вантажу зі зброєю.

— Я саме йду побачитися з погоничем мулів. Він обіцяв мені переправити цей вантаж якомога швидше.

Крікс пішов, швидко крокуючи у напрямку Цестієвого мосту. Спартак, Еномай і Арторікс повернули до Субліцийського мосту.

«Отакої! — подумав наш доблесний Метробій, набираючись то більше хоробрості, що далі віддалялися гладіатори. — Чорт забирай! Які хмари збираються на обрії нашої республіки! Двадцять тисяч озброєних гладіаторів! Цього цілком достатньо, щоб спалахнула нова громадянська війна, як це було в Сицилії.

Тим паче, Спартак за хоробрістю й заповзятливістю перевершує Евноя, сірійського раба, що очолював повстання у Сицилії. Так, звичайно, саме провидіння привело мене в цей гай. Великі боги, безсумнівно, обрали мене своїм знаряддям, щоб урятувати республіку й Рим од загибелі… Саме так, а не інакше», — і Метробій звівся на ноги, прислухався, потім ступив кілька нерішучих кроків, бажаючи переконатися, чи всі гладіатори пішли, чи не залишили кого на варті.

Він згадав, що Цезар чекав його до вечері присмерком, а тепер уже близько півночі, і це дуже засмутило його. Але його втішила думка: щойно він вийде з гаю богині Фурини, одразу ж поспішить до Цезаря і розповість йому про випадково розкриту змову — Цезар негайно ж пробачить його.

Переконавшись, що всі гладіатори вийшли, він поквапився до Цестієвого мосту, міркуючи, що, якби він не був п'яний, йому не довелося б опинитися в гаю Фурини під час зборів гладіаторів. Він повинен благословляти своє сп'яніння і свою пристрасть до вина. Так міркуючи, він дійшов до будинку Цезаря й, увійшовши, попросив передати господареві, що просить його негайно ж прийти в бібліотеку, де він, Метробій, повідомить йому дещо вельми важливе, від чого, можливо, залежить доля Риму.

Цезар спочатку не надав значення словам Метробія, бо вважав його п'яницею й гульвісою. Та все ж вирішив вислухати його.

Повідомлення це здалося Цезареві дивним. Він поставив кілька питань комедіантові, аби переконатися у тому, що його розповідь — не галюцинація п'янички. Переконавшись, що Метробій при здоровому глузді, він звів брови й простояв кілька хвилин у глибоких роздумах. Потім, очевидно прийнявши якесь рішення, він з посмішкою недовіри звернувся до Метробія:

— Я не беру під сумнів наведені тобою факти, але, все це дуже скидається на казку. Чи не плід це твоєї збудженої уяви після випитого вина?

— О божественний Юлію, я не заперечую, що полюбляю вихилити не одну чашу вина, — скривджено відповів Метробій. — Я не заперечуватиму й того, що й сьогодні ввечері голова моя не зовсім була в порядку, але що стосується слів, які я чув у гаю, можу заприсягтися, о божественний Юлію, що я справді їх чув. Міцний сон і свіже повітря протверезили мене, і я остаточно отямився. Невже ти маєш намір залишити республіку в такій серйозній небезпеці й не попередиш консулів і сенат?

Цезар, схиливши голову, думав про щось.

— З кожною миттю небезпека зростає. Цезар мовчав.

Замовк і Метробій. Врешті, не витримавши, він запитав Цезаря:

— То що ж?

Цезар підняв голову й відповів:

— Наскільки серйозна небезпека, що загрожує батьківщині, я хотів би, Метробію, судити сам!

— А як же можеш ти… — почав комедіант, але Цезар увірвав його:

— Я сам хочу вирішувати, якщо ти мені дозволиш…

— О, що ти говориш, божественний Юлію!.. Я прийшов до тебе порадитися. Якщо ти побажаєш, я охоче поступлюся тобі честю розкриття цієї змови, бо знаю й твердо вірю, що Гай Юлій Цезар великодушний і не забуває гарних послуг.

— Дякую тобі, Метробію, за твої почуття до мене, дякую за пропозицію, що ти мені зробив. Але не для того, щоб скористатися з таємниці, я хочу перевірити й точно довідатися про стан справ. Ні, я мушу дещо зробити, щоб правильно розсудити і вчинити.

Метробій знаком показав, що він згодний із Цезарем, і той додав:

— Іди у трикліній і чекай на мене там. Але дивися, Метробію, нікому не проговорись про почуте в гаю, про нашу з тобою розмову й про те, що я зараз вийду з дому. За годину я повернуся, і тоді ми обговоримо, що треба зробити задля блага батьківщини.