Рафаелло Джованьйолі - Спартак

У Пандосії до нього з'явився гонець від Красса. Відмовившись у свій час обміняти сто римських полонених, котрим Спартак зберіг життя, на Евтибіду, яка після зради й поразки біля гори Гарган жила в таборі претора, Красс тепер через свого гінця пропонував обміняти тисячу двісті гладіаторів, узятих у полон при Грументі, на сто римських патриціїв, які були в полоні у фракійця.

Спартак, порадившись про це із Граніком і трьома іншими начальниками легіонів, прийняв пропозицію Красса. Він домовився з гінцем, що обмін полонених відбудеться через три дні в Росціані.

Коли гонець Красса виїхав, Спартак подумав, і не без підстав, що римський полководець зробив цю пропозицію в надії призупинити просування гладіаторів і виграти втрачений ним час. Тому він вирішив надіслати в Росціан тисячу двісті гладіаторів, дві тисячі коней і сто римських полонених, давши Мамілію, якому був доручений обмін, точний наказ не передавати римських полонених доти, поки він не отримає тисячу двісті гладіаторів. Щойно йому передадуть полонених, негайно посадити їх на коней, яких він приведе із собою, і галопом скакати в Темесу, від якої Спартак з військом буде перебувати на відстані чотирьох днів шляху. Там він отабориться й пробуде кілька днів. Якщо Мамілій побачить, що римляни намагаються обдурити його, він має знищити полонених римських патриціїв і бігти до Спартака, залишивши тисячу двісті гладіаторів напризволяще.

Під час переходу з Пандосії в Темесу Спартак натрапив на збройний загін, який розвідники фракійця прийняли за римлян. Але це були п'ять тисяч рабів Гая Канніція, зібраних і організованих ним у загін. Усвідомивши свою провину перед Спартаком і покаявшись, Канніцій вів тепер свій загін у табір повстанців, заприсягнувши беззаперечно коритися Спартаку й суворо дотримуватися дисципліни.

Фракієць по-братськи прийняв самніта і його солдатів, яких негайно ж наказав якнайкраще озброїти, розділив і поповнив ними свої дванадцять легіонів, один із яких віддав під керівництво Гая Канніція.

Через п'ять днів після цього повернувся Мамілій з тисячею двомастами полоненими, до яких Спартак у присутності всього війська звернувся з короткою, але сповненою докорів промовою, давши їм зрозуміти, що не завжди знайдуться у таборі сто полонених римських патриціїв, які врятували б життя гладіаторів, що здалися живими ворогові. Якби не ця щаслива випадковість, то всі тисяча двісті гладіаторів висіли б тепер на деревах обабіч дороги, що веде із Грумента в Росціан, і стали б їжею для ворон і яструбів апеннінських лісів. Краще померти на полі битви, аніж віддатися живим у руки ворога.

Красс запізнився в Темесу на двадцять днів. Однак за цей час він надіслав листи муніципіям Луканії, Апулії, Калабрії і Япігії з вимогою поповнити його військо солдатами, тож незабаром звідусіль до нього йшли підкріплення, і за п'ятнадцять днів він зібрав чотири легіони. Коли ж Красс виступив у похід проти Спартака, армія його складалась із ста тисяч вояків.

Фракієць тим часом вів перемовини з піратами із Кілікії, які плавали уздовж берегів Тірренського моря. Він хотів, аби вони перекинули його військо в Сицилію, обіцяючи їм за цю послугу сплатити тридцять талантів. Ця сума становила всю скарбницю гладіаторів, хоча їм приписували небачені грабунки. Але пірати, погодившись на пропозицію Спартака й навіть отримавши від Граніка, який вів перемовини, десять талантів завдатку, у ніч перед посадкою війська Спартака на судна потай пішли з Темеси, обдуривши в такий спосіб фракійця. Можливо також, що вони побоялися помсти римлян за допомогу їхньому ворогові.

У той час як вожді гладіаторів дивилися зі свого табору на вітрила піратських кораблів, що зникали за горизонтом, мані-пул розвідників сповістив про наближення Марка Красса.

Гладіатори взялися до зброї й, вишикувавшись у бойову лінію, очікували на ворога. Але ще до того, як ворожі легіони приготувалися до бою, перша лінія військ Спартака, що складалася із шести перших легіонів, зненацька напала на римлян.

У другій лінії фракійця було чотири легіони, а на правому й лівому крилах він розташував чотири тисячі кавалеристів.

Два легіони Спартак затримав у Темесі, де у разі невдачі планував сховатися з усім військом, аби вичекати там нагоди для помсти.

Перед тим як повести військо у бій, Спартак наказав начальникам шести легіонів, з яких складалася перша лінія, на випадок відступу сурмити в букцини й наказати через трибунів, центуріонів і деканів своїм солдатам відходити за другу лінію через її ряди.