Піднявши очі, вона побачила Цетуль, що саме проходила преторським майданчиком. Рабиня-нумідійка Цетуль двадцять днів тому прибігла в табір гладіаторів з Таранта, бо її пані, дружина патриція з Япігії, звеліла відрізати дівчині язика за зайву балакучість. Мірца гукнула її:
— Цетуль! Цетуль! — і, повернувшись до Арторікса, додала: — Вона йде сюди… Сподіваюся, Арторіксе, тепер ти підеш!
Галл взяв її руку й, палко поцілувавши, сказав:
— Все ж ти повинна мені відкрити свою таємницю!
— Не сподівайся, цього ніколи не буде!..
У цю мить до намету підійшла Цетуль. Арторікс вийшов.
— Ходімо, Цетуль, принесемо в жертву цю ягничку статуї Марса Луканського, — сказала Мірца, вказуючи на білу ягничку, прив'язану до кілка в одному з кутів намету.
Нещасна німа рабиня кивком голови висловила свою згоду.
У цей час Спартак зі своїми вершниками повернувся з розвідки. Він зустрів ворожих розвідників, напав на них і примусив утекти, взявши сімох у полон. Від них він довідався, що Красс із усім своїм військом прямує у Грумент Спартак підготував усе для бою із Крассом, який через два дні з'явився пополудні зі своїм військом, розташувавши його в бойовому порядку проти гладіаторів.
* * *
Після сигналів, що пролунали в обох військах, почався рукопашний бій, який незабаром перейшов у жахливу різанину. Бій тривав чотири години. І легіонери, і гладіатори однаково хоробро билися, але до заходу сонця ліве крило війська гладіаторів, що перебувало під командою Арторікса, здригнулося; солдати-новачки гладіаторських легіонів не могли протистояти натиску римлян, тим паче, що після децимації [29] Децимація — страта одного з десяти чоловік за жеребкуванням; страта кожного десятого, якщо не знайдено винного.
римські легіонери стали відважними й сміливими до зухвалості. Хаос посилювався щохвилини. Арторікс спішився і продовжував боротися проти ворога з пораненнями в груди і в голову, шолом його був розбитий, кров залила обличчя, але він не випускав з рук зброї. Його легіони продовжували відступати. У цей час з'явився розгніваний Спартак. Громовим голосом, дорікаючи солдатам, він крикнув:
— Клянуся вашими богами, поразки перетворили вас на жалюгідних кроликів! Зупиніться, іменем Марса Гіперборейського, і йдіть за мною, боротися будемо разом, ми примусимо їх тікати, як це вже бувало не раз. Щойно ви почнете битися, як личить хоробрим, ми їх здолаємо.
І, кинувши свій щит в оскаженілих ворогів, він вихопив меча у пораненого гладіатора й кинувся на римлян із двома мечами, як прийнято боротися в школах гладіаторів. Він так швидко ними вимахував, наносив удари з такою силою і спритністю, що незабаром полягла велика кількість легіонерів. Римляни змушені були відступити. Перед могутньою силою цих ударів не могли встояти ані щит, ані панцир. Побачивши це, гладіатори пожвавішали і з новими силами безстрашно кинулися в бій, а Спартак, проходячи через ряди найближчого легіону, творив такі ж чудеса, наближаючи перемогу.
Але центр війська гладіаторів, на який були спрямовані всі сили Красса (він особисто командував своїм улюбленим шостим легіоном, що складався з ветеранів Марія й Сулли), більше не міг протистояти страшному натиску ветеранів, і почав відступати.
Спартак був на лівому крилі, коли побачив сумне видовище втечі гладіаторів. Він кинувся до кінноти, що стояла в резерві саме за центром битви, підхопився на свого коня, наказав кавалерії вишикуватися у дванадцять рядів, аби створити другу бойову лінію. Втікачі з легіонів тепер могли пройти між бойовими рядами кінноти і сховатися у таборі. Фанфари протрубили їм збір.
Але всі ці заходи не могли врятувати легіони центру й лівого крила: вони відступали надзвичайно безладно, з величезними втратами. Тільки праве крило, яким командував Гранік, відходило, дотримуючись порядку. Щоб стримати стрімкий натиск римлян і врятувати військо від цілковитої поразки, дванадцять загонів кінноти під керівництвом Спартака кинулися на римські когорти з такою силою, що легіонери змушені були квапливо відступити.
Красс хотів ввести у бій свою кавалерію, але не ризикнув, бо настала ніч, і всі предмети зливалися в одну темну масу. Обидві воюючі сторони протрубили збір, і війська вернулися у свої табори. Бій припинився.
Римляни втратили п'ять тисяч вояків, а гладіатори — вісім тисяч, тисячу двісті повсталих було взято у полон.
Повернувшись у табір, Спартак за допомогою полководців, трибунів і центуріонів узявся впорядковувати свої легіони й подбав про лікування Арторікса, рани якого лікар визнав безпечними. Вождь наказав запалити в таборі вогні. Натомість сам зі своїм військом тихо залишив Грумент і попрямував у Неруль. Гладіатори прийшли туди близько полудня і рушили далі у Лавіній, де залишалися до глибокої ночі, а на світанку наступного дня пішли в Пандосію, звідти фракієць мав намір вирушати у Косенцію.
Читать дальше