Рафаелло Джованьйолі - Спартак

Арторікс процідив крізь зуби:

— Ох, негіднику, ти запросив ще й приятелів своїх до вечері, на яку кликав мене!.. Так, так, от вони… біжать сюди…

І він міцно стиснув у правій руці кинджал, а Метробій знову заходився кликати на допомогу рабів і клієнтів з дому сенатора, де нещодавно знайшов собі притулок Арторікс. Вони кинулися слідами галла. При світлі смолоскипів Метробій і Арторікс побачили, що з Нової вулиці по набережній Тибру біжить ціла юрба. Тоді Арторікс кілька разів устромив кинджал у груди Метробія й, задихаючись од гніву, глухо вимовив:

— Тебе вони врятувати не встигнуть, а мене їм схопити не вдасться. Підлий негіднику!.. — і, піднявши обома руками напівмертвого міма, що стогнав слабким голосом, спливаючи кров'ю, Арторікс кинув його в річку, крикнувши: — Нині ввечері, старий п'янице, вип'єш води, — вперше і востаннє в житті.

По цих словах почувся плюскіт, розпачливий крик, і Метробій зник у каламутних хвилях бурхливої ріки.

— От і ми!.. Метробію…

— Не бійся!..

— Ми розіпнемо підлого гладіатора!

— Йому від нас не втекти! — кричали в один голос раби й громадяни, що збіглися на шум. Переслідувачі були вже не більш як за п'ятдесят-шістдесят кроків від Арторікса.

Гладіатор, скинувши із себе пенулу, схопив Ендиміона й кинув собаку в річку, потім виліз на парапет і сам теж кинувся в Тибр.

— Допоможіть!.. Помираю!.. Поми… — ще раз скрикнув Метробій, що з'явився на поверхні річки, але каламутні хвилі понесли його до Потрійних воріт.

Переслідувачі кричали, але ніхто нічого не робив, аби урятувати потопельника. Арторікс тим часом швидко плив проти течії, прямуючи до протилежного берега.

Ті, хто зібрався на березі, кляли його, на чому світ стояв, і бідкалися про долю Метробія, котрий вже не виринав з річкової безодні. А гладіатор, перепливши на протилежний берег, помчав до Янікульського пагорба і зник у густому мороці, що оповив місто.

Коли зникла всяка надія на те, що Сергій Катиліна очолить армію гладіаторів, було вирішено навесні рушити до Альп і після переходу через них розпустити військо гладіаторів. Кожен мав піти у свою країну і спробувати там зібрати її населення проти Рима. Далекоглядний і розумний Спартак чудово усвідомлював, що подальша війна з Римом на території Італії могла б закінчитися тільки перемогою квіритів.

І ось наприкінці лютого 682 року Спартак виступив з Апулії із дванадцятьма легіонами по п'ять тисяч вояків кожен. Крім того, у нього було ще п'ять тисяч велітів і вісім тисяч вершників. Разом — понад сімдесят тисяч солдатів, чудово вишколених і гарно озброєних. Із цим військом, тримаючись ближче до моря, він рушив до Самнію.

Після десятиденного походу він дійшов до області пелігнів. Там він довідався, що консул Лентул Клодіан збирає в Умбрії тридцятитисячну армію з метою перерізати гладіаторам дорогу до річки Пад, а з Латія йде інший консул, Геллій Публікола, з трьома легіонами та допоміжними військами й збирається напасти на нього з тилу, щоб відрізати йому шлях до Апулія, а отже, до порятунку.

У Римі покладали великі сподівання на похід цих двох консулів і розраховували, що тепер назавжди буде покінчено із цією ганебною війною проти рабів.

Дізнавшись про наміри своїх ворогів, Спартак прискорив просування свого війська через Самній і вирішив спершу напасти на Геллія, що мав наступати на нього з Латія. Фракієць сподівався зустрітися з консулом на шляху між Корфінієм і Амітерном. Та прийшовши на місце, Спартак довідався від рабів довколишніх міст, що Геллій ще в Анагнії, де чекає на прибуття своєї кавалерії, і рушить звідти за два тижні, не раніше.

Ватажок гладіаторів вирішив іти далі у Піцентську область, сподіваючись зустрітися там з Лентулом, розбити його, потім повернутися і розбити Геллія, далі прямувати до Паду, або ж просто рухатися до Альп, не зав'язуючи ні з ким бою.

В Аскулі на річці Труенті, розвідник йому доповів, що Лентул веде з Перузії понад тридцять тисяч вояків. Спартак рушив назустріч йому в Камерин. Він вибрав для себе сильну позицію і, отаборившись, добре її укріпив. Тут він вирішив вичекати чотири-п'ять днів, тобто стільки часу, скільки було потрібно консулові, щоб прибути в Камерин, де Спартак вирішив дати бій.