Малгожата-Кароліна Пекарська - Клас пані Чайки

— Ну, так, як я тобі казав… — Алекс почав затинатися.

— Тобто як?

— Ну… так, як я тоді розповідав…

— То розкажи ще раз!

Алекс мовчав. І Кінга про все здогадалася.

— Це ти розірвав? — різко спитала вона.

— Удвох із Білим Міхалом.

— Тоді подзвони й попроси пробачення в Чорного, — порадила Кінга й коротко розповіла Алексові про ситуацію, у якій опинився Міхал.

Та, на її подив, Алекс навіть не думав вибачатися й щось пояснювати.

— Навіть добре, що його покарали, він тоді так напився, — відповів він, почувши, що Міхал опинився під домашнім арештом.

— Знаєш що?! — обурено закричала Кінга.

— Що? — нахабно запитав Алекс, і це так розлютило дівчину, що вона, сама від себе такого не сподіваючись, вигукнула:

— Гівно! — і кинула слухавку.

Сердита, вона сіла біля столу й почала переглядати зошити. Щоправда, перед нею ще були вихідні і Кінга була найкращою ученицею в класі, але повторити пройдене не зашкодить. Крім того, до восьмої вечора залишалося трохи часу, а дівчина не могла придумати, чим би їй зайнятися, настільки вся ця історія зі шпагою вивела її з рівноваги.

— Ви знаєте, мій Міхал, мабуть, закохався, — розповідала мати Чорного Міхала сусідці. Була неділя й обидві жінки поверталися з костьолу. — Спершу я лише про щось здогадувалася, бо він зробився такий задумливий, частіше, ніж колись, миється і взагалі почав користуватися одеколоном і дезодорантом, до вбрання ставиться прискіпливіше. Але вчора я переконалася. Ми трохи з ним посварилися, і я заборонила йому дзвонити до знайомих і виходити з дому.

— Авжеж, із хлопцями треба строгіше, — погодилася сусідка. — Бо потім… самі розумієте… Пиво, наркотики…

Міхалова мама стала мов укопана. Невже Міхал пробував наркотики? Боже… Серце затріпотіло в грудях. Та вона вдала, наче сусідчині слова її не стосуються, і продовжувала:

— І десь біля восьмої він зайшов до вітальні, став біля телефону й так у нього втупився, наче бозна-що мало статися. Я кажу, що йому не можна ні до кого дзвонити. А він лише буркнув, що це не він телефонуватиме, а до нього. Питаю: «Хто»? А він каже, що товариш. І щойно телефон задзеленчав, він аж кинувся на слухавку. І знаєте що? Забрав апарат до своєї кімнати й там говорив десь із півгодини.

— Ой леле! Скільки грошей на ті розмови викидати…

— Ну, це ж не моїм коштом, то я нічого й не казала…

— Ну, і що?

— А десь за півгодини я підняла слухавку паралельного телефону, і знаєте що? Дівчина! І так щебечуть! А коли він утямив, що я підняла трубку, то визирнув зі своєї кімнати й так на мене подивився. Ну, і ще потім я почула, як він закінчував розмову…

— Як?

— Па, Індусе!

— Що-що?

— Ну…він сказав: «Па, Індусе».

— Тоді справді закохався, — покивала головою сусідка. — Ех, молодість…

— Закохався? Міхал? — прошепотіла Каміла, яка вже довгенько йшла зі своїм цуценям за обома жінками. Якби їй ще вчора хтось сказав, що почута розмова справить їй таку прикрість, вона б нізащо не повірила. А зараз щось кольнуло її в серце.

«Невже я ревную?» — подумала вона. І відігнала цю думку, але їй було сумно, що це не з нею Міхал говорив учора по телефону. Не їй казав на прощання: «Па!» Дівчина аж здивувалася, як болісно її це вразило.

— Цікаво, хто такий Індус? — сказала Малгося, коли Каміла розповіла їй про цю випадково почуту розмову. Дівчата сиділи в Каміли й бавилися з Латкою, хоча мали писати твір, який загадала їм пані Чайка.

— Поняття не маю, — відповіла вона сама собі, помовчавши.

— Може, він із кимсь познайомився під час канікул? — запитала Каміла.

— Може… — Малгосі хотілося змінити тему, бо за мить вона перевела розмову на інше: —А як там було на лижах?

— Класно, — квапливо відповіла Каміла й замовкла. Бо й сама не знала, що сказати. Усе було нормально. Як завжди під час канікул. От тільки Олек видався їй іншим, ніж у Варшаві. Може, тому, що поруч не було Чорного Міхала? Хлопця, який посідав чимраз більше місця в її думках. Каміла нізащо не зізналася б Малгосі, що їй дуже лестила ця закоханість у неї Чорного Міхала.

— А ти? — спитала вона подругу.

— Теж класно, — сказала та. — Але знаєш… я жодного разу не перемогла Мацека в скребл. Він повинен поїхати на якийсь чемпіонат.

— Це просто залежить від досвіду.

— Та знаю, — зітхнула Малгося. — Але чи вдасться мені його колись наздогнати?