Малгожата-Кароліна Пекарська - Клас пані Чайки

Дівчатам легенда дуже сподобалася. Каміла вирішила додати її до реферату, але не знала, як запитати про це Мацека.

— Мацеку… Ти, мабуть, мене зневажаєш після цієї історії з рефератом? — тихо озвалася вона.

— Уже ні, — відповів хлопець. — Та коли пані Чайка вирішила покарати Чорного Міхала, а ти змовчала, я в тобі розчарувався. Він мені не дуже подобається, бо страшенно зарозумілий, але в цій ситуації повівся шляхетно. А ти ні. Ви обоє були несхожі на себе. І ще не розумію, що то за історія з рамками.

Каміла розповіла, як витягла аркушика з Міхаловим іменем і не знала, який подарунок купити, а продавчиня в крамниці порадила рамку для фото. Як потім зустріла в дверях Міхала й крізь вікно побачила, що й він купує те саме, що вона. І виявилося, що обоє мають однакові подарунки.

— А-а-а, — протягнув замислено Міхал. — Ось чому це його більше вразило, ніж реферат.

— А щодо Олека… — почала Каміла, — то він мені тоді збрехав.

— Коли? — запитав Мацек.

— Ну, коли ми робили для Малгосі подарунок. Сказав, що вперше щось таке робить. А пізніше виявилося, що ви познайомилися на заняттях з кераміки. Чому він це приховав? Крім того, пані Чайка мені нині сказала, що всі непорозуміння добре з’ясовувати перед святами, щоб, ділячись облаткою, мати чисте сумління. Але не знаю, як з Олеком про це поговорити. Ви по-іншому мене сприймаєте через історію з рефератом, а я по-іншому дивлюся на нього через цю брехню. Я намагалася виправити свою провину. А він?

— А ви давно знайомі? — поцікавився Мацек.

— Та ще з дитинства, — обурилася Каміла. — У вас що, склероз? Я ж вам розповідала, як його ненавиділа. Він тоді був таким маминим пестунчиком, зубрилкою, хирляком…

— От тобі й відповідь на твоє запитання, — Мацек вирішив, що розмову на цю тему закінчено.

— Яка ж це відповідь?

— Чорт забирай! — Мацек вочевидь був роздратований, але все-таки розповів Камілі, що коли познайомився з Олеком, то в нього складалося таке саме враження, як у неї в дитинстві. Та несподівано Олек страшенно змінився. Це сталося в шостому класі, і винуватицею метаморфози була, звісно, дівчина. Вона ходила з ними на заняття й подобалася Олекові. Він зробив для неї керамічне сердечко й подарував на день Валентина, а та дала йому відкоша. Сказала, що ненавидить підлабузників і зубрилок. Що їй потрібен справжній хлопець. Звісно, розумний і дотепний, та разом з тим спортивний, а не такий незграба.

— Ну, і тоді Олек почав серйозно займатися спортом, — закінчив Мацек свою розповідь.

— А ця дівчина?

— Про неї він більше не згадував. Зрештою, Олек сам швидко переконався, що в її словах щось таки було, бо дівчата раптом почали на нього озиратися на вулиці. Здається, коли він півроку походив на тренування й плавання, то вона й сама звернула на нього увагу.

— І що? — занадто швидко спитала Каміла, а Мацек утямив, що вперше в житті бовкнув щось зайве, тому обмежився коротким «нічого» й почав розкладати скребл.

Коли наступного дня Каміла зустрілася з Олеком, то відразу процитувала йому слова пані Чайки:

— Знаєш, усі конфлікти, суперечки й недомовки треба з’ясовувати перед святами. Щоб, ділячись облаткою, мати чисте сумління. Розумієш, про що я?

— Ні, — відказав Олек.

— Ти мені збрехав, коли ми робили отих янголів для Малгосі.

Олек зітхнув, помовчав, а тоді розповів Камілі те саме, що вона напередодні вже почула від Мацека. Те, що історії збігалися, дало дівчині неабияку полегшу. Вона взяла Олека попід руку й сказала:

— Мені теж хочеться мати чисте сумління.

Хлопець запитально глянув на неї, але вона нічого не пояснила. Зрештою, справа, пов’язана з Міхалом і рамкою в зелені жабки, стосувалася лише її.

Коли напередодні свят Каміла прочитала свій реферат про Різдво, усім найдужче сподобалася гуральська легенда про походження ялинки й прикрас. Каміла зізналася, що почула її від Мацека. Пані Чайка похвалила реферат і повідомила, що на перерві всі повинні узяти в канцелярії свої пакунки із солодощами.

Каміла тільки на це й чекала, бо щойно всі вибігли із класу, вона підійшла до Міхалового рюкзака. Дівчина не була певна, чи це справді гарна ідея — покласти йому туди рамку. Адже їй не хотілося, аби він її кохав. Та з іншого боку… «Одна справа не кохати, а інша — зневажати», — подумала вона й вийшла із класу. Зелена рамка в жабки й записка з однісіньким словом «Пробач!» лежали в Міхаловому рюкзаку. Хоч би він знайшов її перед святвечором…