Малгожата-Кароліна Пекарська - Клас пані Чайки

Запала тиша, а за мить почувся тихий Камілин голос:

— А можна мені ще раз спробувати?

— Лише якщо ти витягла себе саму, — відповіла пані Чайка. — На аркушику було твоє ім’я?

— Так, — відповіла Каміла, намагаючись не дивитися на вчительку.

— Тоді чому ти лише зараз про це кажеш?

Каміла не відповіла.

— Чомусь мені здається, що ти сказала неправду.

Пані Чайка глянула на Камілу, а тоді, примружившись, на весь клас. Її увагу привернув Чорний Міхал, який неспокійно совався на місці й складав клаптики подертого аркушика.

— Я бачу, що дехто тут дуже схвильований. Доведи, Каміло, що я помилилася. Покажи свій папірець!

Та Каміла мовчала.

— Отже, ти все-таки збрехала?

— Пробачте мені.

— Реферат про святого Миколая, який мав написати Міхал, підготуєте вдвох, — вирішила вчителька. — Самі домовтеся, як розподілите роботу.

Лише Малгося почула, як зойкнула Каміла. Зате в класі голосно пролунав переможний Касьчин вигук:

— Оце кльово!

Ще на уроці Каміла пожалілася подрузі, мовляв, воліє отримати «фару», ніж готувати реферат із цим гидким Міхалом.

— Не такий він уже й гидкий, — зауважила Малгося, бажаючи її підбадьорити. — Бувають гірші.

— Але ж він хам!

— Тобі ж не хамить!

— Він огидний!

— Що ти! — заперечила Малгося. — Міхал дуже симпатичний хлопець.

Відповісти Каміла не встигла, бо задзвенів дзвоник і отой «симпатичний хлопець» підійшов до неї.

— То як домовляємося?

Його усмішка, яка, на думку Каміли, означала, що він страшенно задоволений усім, що трапилося, розлютила дівчину.

— Краще вже двійку отримати, ніж робити щось спільно з тобою! — вигукнула вона й відвернулася спиною до хлопця.

— А він так не вважає, — захихотів Алекс і вибіг у коридор.

Міхал зиркнув на нього убивчим поглядом, від якого трупом лягла б добра половина класу, котра й собі зареготала.

Зате Камілині слова почула пані Чайка, яка підійшла до парти й заявила:

— Цей реферат, Каміло, буде для тебе випробуванням точно важчим, ніж День святого Миколая. Але ж ти не скажеш мені, що вважаєш неможливим урок дружби?

Каміла кивнула і, щойно за класною керівничкою зачинилися двері, озвалася до Чорного Міхала:

— Приходь до мене нині після п’ятої.

Рівно о п’ятій Міхал у чудовому настрої подзвонив у Камілині двері. Під пахвою хлопець ніс коробку із тістечками, «Словник міфів і культурних традицій» Владислава Копалінського і книжку про житія святих. У голові крутилося кілька ідей про те, що саме варто написати в рефераті. Каміла відчинила двері, широко посміхаючись, а Міхал, у якого при вигляді коханої закалатало серце, уже за мить страшенно розчарувався. Він навіть не припускав, що в Каміли сидітиме Олек.

— Ви знайомі? — запитала Каміла й показала Міхалові на стілець біля письмового столу.

— Це ненадовго, — пояснила вона Олекові й звернулася до Міхала, змінюючи лагідний тон на гострий і неприємний: — Що там у тебе?

Міхал сягнув по торбину і, сумно глянувши на тістечка, витягнув обидві книжки.

— Не хочу забирати в тебе багато часу, — почав він, але Каміла перебила його вигуком:

— Нарешті! — який супроводжувався театральним полегшеним зітханням. Запала тривала й незручна мовчанка. Олек крадькома спостерігав за парою, яка сиділа біля письмового столу.

— Я подумав, що можу підготувати про життя святого Миколая й те, яким його зображують художники, — пояснив Міхал, показуючи Камілі відповідні розділи в книжках. — А ти напишеш, звідки походить звичай робити цього дня подарунки. Чому дітям дають різку. Ну, і ще чому в деяких країнах Миколай приходить у різдвяну ніч, а в інших — шостого грудня.

— Звідкіля він узявся в Лапландії й чому приїздить на оленях! — почувся Олеків голос.

— Не заважай! — буркнула Каміла.

Хлопці заніміли. У кожному боролися суперечливі почуття: переможе чоловіча солідарність, чи вони все-таки ворогуватимуть? Роздуми урвала Каміла:

— Окей. Нехай так, — погодилася вона. — Я свою частину підготую за допомогою інтернету, так що можеш ці книжки забрати.

— Звісно, — відповів Міхал, підвівся, узяв свої речі і вийшов. Лише вдома витягнув коробку з розкришеними тістечками. Мабуть, він подавив їх книжками, які розлючено жбурнув до торбини.

Щойно Міхал вийшов, Олек дорікнув Камілі, що вона погано ставиться до свого однокласника.

— Ти мав би радіти, — відказала дівчина. — Бачив би ти, як він на мене дивився, коли на Андрія мені вийшло «М» з яблучної шкірки! Тоді б ти його так не захищав!