Малгожата-Кароліна Пекарська - Клас пані Чайки

Історія з подарунками на Миколая, рефератом і Камілин учинок обурили навіть Малгосю.

— Я тебе не впізнаю! — дорікнула вона подрузі й почала нервово протирати окуляри.

— Я сама себе не впізнаю, — відказала Каміла. — І взагалі не знаю, що робити. Мабуть, піду до пані Чайки й у всьому зізнаюся. Що ти мені порадиш, іти чи ні?

— Якщо хочеш, щоб я тебе поважала, то йди, — відказала Малгося. — А може, ти думаєш, що твоя свинська поведінка — це метод боротьби з його почуттями? Якщо ти не підеш і не зізнаєшся, що це був не твій реферат, є шанс, що Міхал перестане тебе кохати. Жодному хлопцеві, навіть такому злостивому, як він, не може подобатися дівчина, котра на таке здатна.

— А Мацек що думає? — спитала Каміла, утупившись у підлогу.

— Гадаю, тобі краще не знати, — відказала Малгося.

— Я піду, — вирішила Каміла й вийшла із класу.

Пані Чайка вислухала її розповідь на диво спокійно. Може, тому, що Каміла розказала про все? Спершу дівчина хотіла поговорити лише про реферат, але відразу розплакалася й крізь сльози оповіла про Міхалові почуття й про те, як це її дратує. Згадала й про Олека та його таємницю, пов’язану з керамікою, і про те, як він на неї образився. А все через Міхала. Зізналася навіть у тому, що на Андрія її яблучна шкірка вклалася літерою «М». Після цих слів учителька зробила те, чого Каміла від неї не сподівалася: пані Чайка просто обняла її.

«Нічого собі», — подумала дівчина, притулившись до плеча вчительки й вдихаючи запах її парфумів.

— Ніхто досі так не довіряв мені, — зворушено мовила пані Барбара. — Я почуваюся перед тобою в боргу.

Обидві замовкли, а тоді пані Чайка вирішила.

— Зробімо ось що: напишеш замість Міхала реферат. Але за те, що зізналася не відразу, я мушу тебе покарати. Підеш до бібліотеки й допомагатимеш обгортати книжки. Робитимеш це щодня, аж до зимових канікул. Я сама оголошу про це на уроці.

Каміла кивнула й хотіла вже йти, але вчителька зупинила її.

— Знаєш, добре всі конфлікти, суперечки й недомовки з’ясовувати до свят. Щоб, коли ділишся облаткою, [16] У Польщі за святвечірнім столом заведено ділитися облаткою з витисненими на ній різдвяними мотивами. Кожному із присутніх дістається шматочок. ( Прим. пер .) твоя совість була чистою. Розумієш, про що я?

— Авжеж, — відповіла Каміла й повернулася до кабінету.

На уроці класна керівничка повідомила про покарання для Каміли. Зробилося тихо — так, що, коли б у повітрі літала крихітна мушка, чутно було б її дзижчання. Першою порушила тишу Каська. Її вигук «Хто б подумав!» роздратував Малгосю, яка голосно заявила:

— Я! Бо я знала, що Каміла так зробить. Вона чесна!

І лише Чорний Міхал нічого не сказав. Замість того хлопець нервово креслив на аркушику хрестики й закарлючки, а в голові вирували різні думки. Лише вчора він сердився сам на себе й на весь світ, проколов циркулем Камілині очі на фотографії й не міг відповісти на питання: «Що мені в ній подобалося?» Сьогодні він знайшов на нього відповідь. Проте з тією рамкою в жабки все-таки вийшло негарно…

Каміла довго думала над словами пані Чайки про з’ясування суперечок і чисте сумління. Олек теж мусить у дечому зізнатися. Пояснити їй, у чому справа з тією керамікою. Чому тоді він їй збрехав? Чому, коли вони клеїли янголів для Малгосі, Олек сказав, наче робить це вперше. Каміла вирішила поговорити про це з Мацеком.

«Мабуть, після всього, що сталося, він не захоче зі мною розмовляти», — думала дівчина. Лише написавши реферат про Різдво, ялинку й колядки, Каміла наважилася надіслати Малгосі есемеску: «Хочу прочитати вам свій реферат, бо не знаю, чи вийшов вдалий». Домовилися побачитися в Мацека в четвер, бо в цей день Каміла не зустрічалася з Олеком, який ходив у тренажерний зал.

Реферат обом сподобався. Мацек лише порадив доповнити його цікавою гуральською [17] Гуралі — етнічні групи, що мешкають, зокрема, у гірських регіонах на півдні Польщі. легендою про виникнення ялинки й іграшок.

— Тварини теж ішли вклонитися Ісусикові, й кожна щось несла, — розповідав він дівчатам. — Ведмідь видер із землі ялинку, а що був він ледачий, то не хотів її нести й тягнув по землі, доки вони йшли через усі країни. Навіть переходячи річки, ведмідь не піднімав деревця. А коли прийшов до маленького Ісуса, то подарував йому ялинку. Дорогою вода на гілках замерзла й скидалася на ялинкові прикраси. Гуралі кажуть, що відтоді ялинки почали прикрашати скляними іграшками.