Лоренс Стерн - Трістрам Шенді

Поки дядько Тобі насвистував моєму батькові Ліллібуллеро, лікар Слоп несамовито тупав ногами, на всі заставки лаючи та проклинаючи Обадію. – Вам було б дуже корисно його послухати, сер, це назавжди б вас вилікувало від паскудної звички лаятися. – Ось чому я вирішив розповісти вам усе, як було.

Служниця лікаря Слопа, вручаючи Обадії зелений байковий мішок з інструментами свого пана, дуже настійно просила просунути голову й одну руку через вірьовки, так, аби в дорозі мішок висів у нього через плече; для цього, розв’язавши петлю, щоб подовжити вірьовки, вона без подальшого клопоту допомогла його приладнати. Проте отвір мішка виявився тоді якоюсь мірою незахищеним; побоюючись, аби при тій швидкості, яку Обадія погрожував розвинути, скачучи назад, що-небудь не випало з мішка, вони вирішили знову його зняти і з великою ретельністю й сумлінністю міцно зв’язали обидва кінці вірьовки (стягнувши ними спочатку отвір мішка) за допомогою півдюжини тугих вузлів, кожен із яких Обадія для більшої надійності закрутив і затягнув з усієї сили.

Мети, яку собі поставили Обадія і служниця, було таким чином досягнуто, але це не допомогло проти інших зол, ні ним, ні нею не передбачених. Хоч як туго зав’язаний був зверху мішок, проте (завдяки його конічній формі) для інструментів залишалося на дні його досить місця, щоб рухатися назад і вперед, і ледве тільки Обадія пустився з ним риссю, як tіre-tête, щипці й шприц так відчайдушно заторохтіли, що, напевно, перелякали б і змусили б тікати Гіменея, якби той надумався прогулятися в цих краях; а коли Обадія додав ходу і спробував підняти упряжного коня з рисі на повний галоп, – Боже ти мій, сер, яке неймовірне здійнялося дзвоніння!

Оскільки Обадія був одружений і мав трьох дітей – мерзенність розпусти і багато інших поганих політичних наслідків цього деренчання жодного разу не спали йому на думку, – однак у нього було своє заперечення, особистого характеру, яке він вважав особливо вагомим, як це часто буває з найбільшими патріотами, – « Бідолашний хлопець, сер, не в змозі був чути власний свист» .

Над усією інструментальною музикою, яку він із собою віз, Обадія віддавав перевагу музиці духовій, – тому йому довелося ґрунтовно поміркувати, придумуючи, як би поставити себе в такі умови, щоб можна було нею насолоджуватися.

В усіх утрудненнях (за винятком музичних), із яких можна виплутатися за допомогою шматка вірьовки, – ніщо не спадає нам на думку з такою легкістю, як шнурок на нашому капелюсі: – філософія цього явища цілком очевидна – я не вважаю за потрібне в неї заглиблюватися.

Оскільки випадок Обадії був мішаний, – зауважте, панове, – я кажу: мішаний; бо він був гінекологічний, – кошільічний, клістиричний, папістичний і – оскільки в справі брав участь упряжний кінь – кабалістичний – і лише частково мелодичний, – Обадія без усякого вагання скористався першим засобом, що нагодився йому: – схопивши однією рукою мішок із інструментами і міцно його затиснувши в ній, він уклав у зуби великим і вказівним пальцями іншої руки кінчик шнурка зі свого капелюха і спустив цю руку до середини шнурка, – після чого міцно перев’язав мішок навхрест із одного кінця до другого (як ми ув’язуємо скриню) такою безліччю переплутаних на всі боки оборотів з тугими вузлами скрізь, де шнурки схрещувалися, – що лікарю Слопу знадобилося б, принаймні, три п’ятих терпіння Іова, щоб усе це розмотати. – Я по совісті гадаю, що якби тільки Природа виявила, як із нею це буває, спритність і схильна була до такого змагання – і лікар Слоп чесно почав би його разом із нею, – немає на світі людини, яка, бачачи мішок і все, що з ним проробив Обадія, – а також знаючи, яку величезну швидкість здатна розвинути, коли вона вважає за потрібне, ця богиня, – зберіг би в думці своїй щонайменший сумнів – хто з них вийде переможцем. Моя мати, мадам, безумовно розродилась би скоріше, ніж зелений мішок, – на двадцять вузлів принаймні. – Іграшка нікчемних випадковостей – ось хто ти, Трістрам Шенді! і завжди таким будеш! Якби змагання це для блага твого відбулось, а було п’ятдесят шансів проти одного, що воно відбудеться, – справи твої не були б такі придавлені (принаймні, внаслідок придавленості твого носа), як вийшло насправді; так само благополуччя дому твого та можливості його домогтися, що так часто тобі випадали протягом твого життя, не були б так часто, так прикро, так ганебно, так безповоротно упущені, – як ти вимушений був їх упустити; – але все це закінчено, – все, окрім звіту про них, який, проте, не може бути зроблено допитливим читачам, аж поки я з’явлюся на світ.