Лоренс Стерн - Трістрам Шенді

Тулій – Марк Тулій Цицерон (103 – 42 до н. е.) – римський політичний діяч, у новий час відомий передусім як оратор і автор риторичної прози.

Пуфендорф, Самуїл (1632–1694) – німецький юрист та історик.

«Шлях паломника» – алегоричний твір англійського письменника-пуританина Джона Беньяна (1678).

Монтень, Мішель (1533–1592) – французький письменник-мораліст. Мається на увазі його знаменита книга «Есеї», яка у російському перекладі виходила під назвою «Опыты», в українському – «Проби».

Ab ovo (лат.) – від яйця, тобто від самого початку.

Навпаки ( лат. ).

Локк, Джон – англійський філософ (1632–1704), один з основних представників емпіризму (див. післямову).

Вестмінстерська школа – аристократичний навчальний заклад.

О славний день! ( лат. )

Дідій – під цим іменем Стерн виводить юриста, який вів справи йоркського духовенства і з яким він мав сутички.

Кунастрокій – відомий англійський медик Річард Мід (1673–1754).

У кожного свій смак ( лат. ).

На всьому в цілому ( фр. ).

Додслі – лондонський книговидавець і книготорговець, який видав перші два томи «Трістрама Шенді».

Кандид і Кунігунда – герої філософської повісті Вольтера «Кандид» (1759).

Пригода з янгуаськими погоничами – з ХV розділу першої книги «Дон Кіхота» Сервантеса.

Із золотою ниткою ( фр. ).

Про суєтність світу і швидкоплинність життя ( лат. ).

Протягом року в середньому ( лат. ).

Саксон Граматик – данський історіограф ХІІ ст., з багатотомної праці якого «Діяння данців» був узятий сюжет «Гамлета».

Флегма – слиз, холодна рідина – ще з часів Гіппократа вважалася одним з чотирьох елементів (соків) тіла людини.

Норовливості ( фр. )

Сум’яття ( фр. )

Мається на увазі французький письменник Ф. Ларошфуко (1613–1680), автор «Максим», далі наводиться зміст 267-ї максими.

Дотепом ( фр. ).

Євгеній – Джон Холл-Стівенсон, друг Стерна (див. післямову).

Ф артинг – найдрібніша англійська монета того часу.

«Леле, бідолашний Йорик!» – слова Гамлета над черепом Йорика.

Шекспірівська інтертекстуальність є однією з основних у романі Стерна, просякнутому різноманітними літературними (і не лише – див. післямову) алюзіями, цитатами, пародіями тощо. Багато також інтертекстуальних посилань на «Гаргантюа і Пантагрюеля» Рабле, «Дон Кіхота» Сервантеса, Локка, «Анатомію меланхолії» Бертона тощо. У примітках усі намарно відстежувати, зрештою, вони розраховані на знання читачами цих текстів, без чого ця інтелектуальна «гра» Стерна втрачає свій сенс.

Рапсодичний – прикметник, похідний від давньогрецького слова «зшивати», «складати». Рапсодами, у буквальному сенсі «зшивателями пісень», називали у Стародавній Греції виконавців поем, до яких відносили і Гомера.

Поштова карета у ті часи була найшвидшим видом транспорту.

Жінка, незалежна від свого чоловіка відносно майна ( фр. ).

Клаузула – у юриспруденції спеціальна ухвала чи умова, яка додається до договору.

Хоч скільки б разів це повторювалось ( лат. ).

Парки – у давньоримській міфології богині долі.

Знаменитий лікар Маннінгем – лондонський лікар-акушер (1690–1750).

Зáмки ( фр.).

Роберт Філмер (1604–1688) – англійський теоретик політики, захищав ідею божественного походження королівської влади.

Те Deum (лат.) – «Тебе, Бога, хвалимо» – хвалебний гімн, що входить до християнського богослужіння, особливо широко – католицького.

Доказ до особистості ( лат. ), тобто звернений до переконань і упереджень особи, якій хочуть що-небудь довести.

Навчений Богом ( грецьк. ).

Тут перераховуються оратори й ті, хто писав про риторику в античному світі (з однією неточністю: автором «De Oratore» був не Квінтиліан, а Цицерон), а також філологи ХVІІ – ХVІІІ ст., які писали керівництва з риторики і граматики.