Оскар Уайльд - Портрет Доріана Ґрея [збірник]

Відходячи, джентльмени зневажливо пересміхнулись. Один з них був дядько сера Генрі Ештона.

А в домі, на тій половині, де жила челядь, стривожено шепотілися напіводягнені люди. Стара місіс Ліф плакала, заламуючи руки. Френсіс був блідий наче смерть.

За яку чверть години він покликав кучера та одного з лакеїв, і всі втрьох вони почали скрадатися нагору. На їхній стукіт ніхто не озивався. Вони давай гукати. Всередині було все тихо. Марно спробувавши висадити двері, вони нарешті вибралися на дах, а звідти дістались до балкона. Вікна піддалися легко – видно, засувки були старі.

Коли вони ввійшли у кімнату, на стіні їм впав в око чудовий портрет їхнього господаря – достоту такого, яким вони востаннє його бачили, в усьому блиску його чарівної юності і вроди. А на підлозі, з ножем у грудях, лежав якийсь мрець у вечірньому костюмі. Увесь у зморшках, вимарнілий, аж погляд вернуло. І лише постерігши персні у нього на пальцях, челядники впізнали, хто це.

Лорд Віндермір

Лорд Дарлінґтон

Лорд Оґастес Лортон

Містер Дамбі

Містер Сесіл Ґреєм

Містер Гопер

Паркер, дворецький

Леді Віндермір

Герцогиня Бервік

Леді Еґата Карлайл

Леді Плімдейл

Леді Статфілд

Леді Джедбер

Місіс Кавпер-Кавпер

Місіс Ерлін

Розалі, покоївка

Дія перша . Мала вітальня в будинку лорда Віндерміра.

Дія друга . Велика вітальня в будинку лорда Віндерміра.

Дія третя . Наймане помешкання лорда Дарлінґтона.

Дія четверта . Там само, де й перша дія.

Час дії – теперішній, місце дії – Лондон.

Події в п’єсі відбуваються в межах однієї доби – від п’ятої години пополудні у вівторок до пів на другу наступного дня.

Мала вітальня в будинку лорда Віндерміра на Карлтон-Гаус-терас. У глибині праворуч двері. З правого боку вітальні – бюро, на якому лежать книжки й папери, трохи ближче – звичайний стіл. Ліворуч – канапа і чайний столик, за ними скляні двері на терасу.

Леді Віндермір прилаштовує букет троянд у синю вазу на столі з правого боку. Входить Паркер.

Паркер. Міледі приймає сьогодні?

Леді Віндермір. Так. А хто завітав?

Паркер. Лорд Дарлінґтон, міледі.

Леді Віндермір ( завагавшись на хвильку ). Запросіть його… І якщо хтось іще завітає – я приймаю.

Паркер. Слухаю, міледі. ( Виходить .)

Леді Віндермір. Мені краще побачитися з ним до вечора. Я рада, що він приїхав.

Входить Паркер.

Паркер. Лорд Дарлінґтон.

Входить лорд Дарлінґтон. Паркер виходить.

Лорд Дарлінґтон. Доброго дня вам, леді Віндермір.

Леді Віндермір. І вам доброго дня, лорде Дарлінґтон. Ні, руки я не подаю. У мене руки мокрі від цих троянд. Правда ж, гарні вони? Їх тільки сьогодні вранці приставили з Селбі.

Лорд Дарлінґтон. Вони просто чудові. ( Помічає віяло на столі .) А що за чарівне віяло! Можна приглянутись до нього?

Леді Віндермір. Будь ласка. Симпатичне – хіба ні? І на ньому моє ім’я і все таке інше. Я сама його щойно лише побачила. Це на день народження подарував мені чоловік. Ви знаєте, що сьогодні у мене день народження?

Лорд Дарлінґтон. Невже? Таки й справді?

Леді Віндермір. Атож – я відзначаю день свого повноліття. Чим не важливий день у житті? Так ото сьогодні я прийматиму гостей. Та сідайте ж! ( Все ще поправляє квіти у вазі .)

Лорд Дарлінґтон ( сідаючи ). Якби я знав, що у вас, леді Віндермір, сьогодні день народження, я б усю вулицю перед вашим будинком застелив квітами! Їх створено для вас. ( Коротка пауза .)

Леді Віндермір. Лорде Дарлінґтон, я в претензії до вас за вашу вчорашню поведінку в міністерстві закордонних справ. Боюся, що ви й сьогодні збираєтесь так само себе вести.

Лорд Дарлінґтон. Я, леді Віндермір?

Входить Паркер і служник з чайною тацею.

Леді Віндермір. Поставте її тут, Паркере. Дякую. ( Витирає руки носовою хустинкою, підходить до чайного столика й сідає на канапі .) Та ходіть, ходіть же сюди, лорде Дарлінґтон!

Паркер і служник виходять.

Лорд Дарлінґтон ( бере стільця й теж підходить до чайного столика ). Я просто почуваю себе зовсім нещасним, леді Віндермір. Поясніть мені, що я такого накоїв. ( Сідає за столик .)