Оскар Уайльд - Портрет Доріана Ґрея [збірник]

Лорд Дарлінґтон. Підлість – страшне слово, леді Віндермір.

Леді Віндермір. Це страшна річ, лорде Дарлінґтон.

Лорд Дарлінґтон. А ви знаєте – я боюся, що добрі люди творять чимало шкоди на світі. Найбільша шкода в тому, що вони надміру високо цінять усе погане. Безглуздо ділити людей на добрих і поганих. Люди або чарівні, або нудні. Я волію чарівних, а ви, леді Віндермір, хоч-не-хоч належите по них.

Леді Віндермір. Ви знов за своє, лорде Дарлінґтон? ( Підводиться і ступає трохи праворуч .) Можете сидіти, я лише докінчу з квітами. ( Підходить до столу, що з правого боку .)

Лорд Дарлінґтон ( підводиться і відсовує стільця вбік ). А я мушу сказати, що ви, леді Віндермір, занадто прискіпливо ставитесь по сучасного життя. Звісно, багато чого можна йому закинути. Ну хоча б те, що більшість жінок тепер корисливі.

Леді Віндермір. Не говоріть про таких людей.

Лорд Дарлінґтон. Добре, облишмо корисливих – вони, звісно, жахливі, – але ви серйозно думаєте, що жінок, які допустилися, так би мовити, гріха, не можна простити?

Леді Віндермір ( стоячи біля столу ). Я вважаю, що вони ніколи не будуть прощені.

Лорд Дарлінґтон. А чоловіки? Як на вашу думку – для чоловіків повинні існувати ті самі закони, що й для жінок?

Леді Віндермір. Безперечно!

Лорд Дарлінґтон. Мені здається, що життя надто складне, щоб до нього підходили такі тверді й категоричні приписи.

Леді Віндермір. Якби ми дотримувалися цих «твердих і категоричних приписів», життя було б набагато простішим.

Лорд Дарлінґтон. а винятків ви не допускаєте?

Леді Віндермір. Жодного!

Лорд Дарлінґтон. Яка чарівна з вас пуританка, леді Віндермір!

Леді Віндермір. Епітет тут недоречний, лорде Дарлінґтон.

Лорд Дарлінґтон. Я не міг без нього обійтись. Я можу протистояти всьому, крім спокуси.

Леді Віндермір. Тепер модно вдавати слабодуха, і ви один з них.

Лорд Дарлінґтон ( дивлячись на неї ). Ні, леді Віндермір, я з тих, що просто прикидаються.

Входить Паркер.

Паркер. Герцогиня Бервік і леді Еґата Карлайл.

Входять герцогиня Бервік і леді Карлайл. Паркер виходить.

Герцогиня Бервік ( підходить до леді Віндермір і тисне їй руку ). Люба Марґерит, я дуже рада вас бачити. Ви ж пам’ятаєте мою Еґату? ( Наближається до лорда Дарлінґтона ). Добридень, лорде Дарлінґтон. Я не знайомлю вас із своєю дочкою, ви занадто грішний.

Лорд Дарлінґтон. Ой, не кажіть, герцогине. Як на грішника, то я цілковитий невдатник. Бо ж стільки людей твердить, що я за все своє життя не вчинив нічого гріховного. Звісно, це говориться лише позаочі.

Герцогиня Бервік. Ну й жахіття ж! Еґато, це лорд Дарлінґтон. Вважай: жодному його слову не можна вірити! ( Лорд Дарлінґтон відходить убік .) Ні, чаю не треба, дякую, моя люба. ( Сідає на канапу. ) Ми щойно чаювали у леді Маркбі. Тільки її чай такий несмачний, що не доведи господи. Але мене це не дивує – адже постачає цей чай її власний зять. моя Еґата вся в сподіванні на ваш сьогоднішній бал, люба Марґерит.

Леді Віндермір ( сідає ). Та це ніякий не бал, герцогине. Просто трохи людей зійдеться потанцювати з нагоди мого дня народження.

Лорд Дарлінґтон ( стоячи поряд ). Людей дуже мало, на дуже коротку часину і тільки дуже вибрані, герцогине.

Герцогиня Бервік. Ясна річ, що мають бути лише вибрані. Ми це знаємо, люба Марґерит, у вас інакше й не буває. Ваш дім – один з небагатьох у Лондоні, куди я можу привести Еґату і бути цілком певною за свого дорогого Бервіка. Я не розумію, що нині коїться з вищим світом. Найжахливіші особи можуть з’являтись де завгодно. І неодмінно бувають на вечірках у мене – якщо не запросити когось із них, чоловіки аж навісніють. Щось таки треба з цим робити!

Леді Віндермір. На мене, герцогине, можете покластись. Я не допущу в свій дім нікого, хто зажив лихої слави.

Лорд Дарлінґтон. Ой, не кажіть цього, леді Віндермір! Бо я тоді й на поріг до вас не зможу ступити. ( Сідає .)

Герцогиня Бервік. Ні, чоловіки – це інша справа. Тут же йдеться про жінок. Ми – добрі. Принаймні, декотрі з нас. Але ми просто затиснені у глухий кут. Наші чоловіки зовсім би забули про наше існування, якби ми не насідали на них час від часу, нагадуючи тим самим, що маємо на це цілком законне право.

Лорд Дарлінґтон. Шлюбна гра – цікава штука, герцогине, – гра, яка, між іншим, виходить з моди: на руках у жінок усі найкращі карти, але вони незмінно поступаються вирішальною взяткою.

Герцогиня Бервік. Вирішальною взяткою? Це що, лорде Дарлінґтон, – про чоловіка йдеться?