Оскар Уайльд - Портрет Доріана Ґрея [збірник]

Джек. А через шість місяців її вже й ніхто не впізнавав.

Леді Брекнел ( гостро втуплюється в Джека, а за хвильку з привченим усміхом обертається до Сесілі ). Поверніться, будь ласка, дитятко. ( Сесілі робить круговий поворот .) Ні-ні, я збоку хотіла побачити. ( Сесілі стає у профіль .) Я так і думала. З таким профілем ви можете розраховувати на успіх у товаристві. Дві слабини нашого часу – це відсутність принципу і відсутність профілю. Підборіддя трохи вище, голубонько. Стиль великою мірою залежить від того, як ви тримаєте підборіддя. Тепер його заведено тримати високо. Елджерноне!

Елджернон. Слухаю, тітонько Оґесто.

Леді Брекнел. Профіль у міс Кард’ю такий, що вона може сподіватись на успіх у товаристві.

Елджернон. Сесілі – наймиліша, найдорожча й найгарніша дівчина в світі. А успіх у товаристві, як на мене, ламаного шеляга не вартий.

Леді Брекнел. Ніколи, Елджерноне, не висловлюйся зневажливо про товариство. Так чинять лише ті, хто не має до нього доступу. ( До Сесілі. ) Дитятко, ви, звичайно, знаєте, що в Елджернона нема нічогісінько, крім боргів. Але я не схвалюю шлюбів з розрахунку. Коли я одружувалася з лордом Брекнелом, за мною не було ніяких статків. Проте я і на мить не допускала думки, що це може стати перепоною для шлюбу. Отож, гадаю, мені слід благословити ваше одруження.

Елджернон. Дякую вам, тітонько Оґесто.

Леді Брекнел. Сесілі, можете поцілувати мене!

Сесілі ( цілує її ). Дякую вам, леді Брекнел.

Леді Брекнел. Надалі можете називати мене «тітонька Оґеста».

Сесілі. Дякую, тітонько Оґесто.

Леді Брекнел. З весіллям, я думаю, не варто зволікати.

Елджернон. Дякую, тітонько Оґесто.

Сесілі. Дякую, тітонько Оґесто.

Леді Брекнел. Щиро кажучи, я не прихильниця тривалих заручин. Бо при цьому обидві сторони можуть до шлюбу спізнати характер одне одного, а це ніколи не бажано.

Джек. Я перепрошую, що перебиваю вас, леді Брекнел, але ні про які заручини в даному разі нема й мови. Я опікун міс Кард’ю, і вона до повноліття не може одружуватись без моєї згоди. А я таку згоду категорично відмовляюся дати.

Леді Брекнел. Дозвольте запитати: а які у вас для цього підстави? Елджернон цілком, я б навіть сказала, абсолютно прийнятний кандидат на нареченого. Він не має нічого, зате в нього такий вигляд, наче він власник усього на світі. Тож чого тут ще бажати?

Джек. Мені дуже б не хотілося навпрямки говорити про вашого небожа, леді Брекнел, але річ у тому, що я рішуче не схвалюю його моральних засад. Я підозрюю, що він непорядний.

Елджернон і Сесілі дивляться на нього обурено й здивовано.

Леді Брекнел. Непорядний! Мій небіж Елджернон? Це неможливо! Він же навчався в Оксфордському університеті.

Джек. Боюся, що моїх слів нема чим заперечити. Сьогодні, коли мене не було вдома – я поїхав до Лондона у важливій приватній справі, – він прикинувся моїм братом і забрався до мене в дім. Назвавшись прибраним ім’ям, він вижлуктав, як доповів мені дворецький, цілу пляшку мого «Пер’є-Жує-Брю» вісімдесят дев’ятого року – шампанського, яке я зберігав для свого особистого вжитку. І далі перебуваючи в ганебній ролі ошуканця, він спромігся за пару годин закрутити голову єдиній моїй вихованці. А засівши пити чай, стеребив усі до одного оладки. Хоч увесь цей час чудово знав, що я не маю брата, ніколи не мав його і не збираюся мати, хоч би який він там не був. Це вже робить його поведінку й зовсім непрощенною. Я виразно сказав йому про це вчора надвечір.

Сесілі. Але ж, дорогий дядечку Джеку, протягом останнього року ви не раз казали нам, що у вас є брат. І часто повертались до цієї теми. Елджі тільки підтверджував ваші слова! Це було благородно з його боку.

Джек. Даруй мені, Сесілі, але ти ще замолода, щоб розумітись на цих матеріях. Вигадати що-небудь – це прояв явного генія, і в такий комерційний вік, як наш, свідчить про неабияку фізичну мужність. З сучасних романістів мало хто наважується вигадувати навіть якусь дрібничку. Ніякий не секрет, що вони просто не знають, як це робиться. З другого боку, підтвердити фальшивку – це однозначно боягузливий вчинок. Нинішні газети одна за одною чинять так щодня. Але це не по-джентльменському. Жоден джентльмен нічого не підтверджує.

Елджернон ( в нестямі ). Ну й чеше Джек!

Леді Брекнел. Гм! Всебічно зваживши ваші аргументи, містере Ворзінґ, я вирішила залишити поза увагою те, як повівся щодо вас мій небіж.

Джек. Цим ви засвідчуєте свою великодушність, леді Брекнел. Проте моє рішення незмінне. Я відмовляюся дати згоду.