Оскар Уайльд - Портрет Доріана Ґрея [збірник]

Ґвендолен ( повільно й цілком серйозно ). Називайте мене сестрою, добре?

Вони стискують одна одну в обіймах. Джек і Елджернон зітхають і проходжуються по кімнаті.

Сесілі ( жвавим голосом ). Тут є одне питання, яке я хотіла б з’ясувати у мого опікуна, коли він не проти.

Ґвендолен. Чудовий намір! Містере Ворзінґ, у мене є одне питання, яке я хотіла б з’ясувати у вас, коли ви не проти. Де ваш брат Ернест? Ми обидві заручені з вашим братом Ернестом, отож для нас важливо дізнатись, де саме перебуває тепер ваш брат Ернест.

Джек ( повільно й затинаючись ). Ґвендолен… Сесілі… Це дуже прикрий момент для мене, бо я мушу виповісти вам усю правду. Уперше в житті я в такому досадному становищі, і мені не зовсім ясно, як з нього виплутатись. Але я щиро зізнаюся вам, що в мене нема ніякого брата Ернеста. У мене взагалі нема брата. У мене ніколи не було брата, і я не маю анінайменшого наміру заводити його в майбутньому.

Сесілі ( здивовано ). Взагалі нема брата?

Джек ( підбадьорливо ). Взагалі!

Ґвендолен ( суворим тоном ). І ніколи не було?

Джек ( люб’язно ). Ніколи. Ніякісінького.

Ґвендолен. Боюся, Сесілі, що тепер цілком ясно: ані ви, ані я ні з ким не заручені.

Сесілі. Опинитись у такій ситуації молодій дівчині не дуже приємно, правда?

Ґвендолен. Ходім краще в сад. Вони навряд чи зважаться піти туди за нами.

Сесілі. Чоловіки ж, нівроку їм, боягузливі, чи не так?

Зневажливо розглянувшись, вони обидві рушають у сад.

Джек. Нічогенька заморока, в яку ти втягнув мене!

Елджернон сідає за чайний стіл і наливає собі чаю. Він наче зовсім незворушний.

З якої такої притичини ти заявився сюди й прикинувся моїм братом? Це вкрай обурливо з твого боку!

Елджернон ( їсть оладка й говорить ). А з якої такої притичини ти прикинувся, ніби маєш брата? Це ж просто ганебно! ( Береться за наступного оладка .)

Джек. Я сказав тобі забратися о третій тридцять. Я замовив для тебе екіпаж. З якої такої притичини ти не від’їхав?

Елджернон. Мені ще треба було напитись чаю.

Джек. І оце жахливе чортзна-що ти, здається, називаєш банберизмом?

Елджернон. Так, це довершена й чарівна банберія. Найчарівніша банберія у моєму житті.

Джек. Нехай і так, але ти не маєш права тут банберити.

Елджернон. Дурниці! Людина має право банберити там, де схоче. Це знає кожен поважний банберист.

Джек. Поважний банберист! Сили небесні!

Елджернон. Атож – треба ж бодай у чомусь бути поважним, коли хочеш мати якусь насолоду в житті. Для мене, приміром, банберизм цеповажна справа. А що тобі видається поважним – я навіть не здогадуюсь. Хіба що все на світі. В тебе якась незмірно банальна вдача.

Джек. Єдине маленьке задоволення в цій нікудишній історії – те, що твій друг Банбері луснув. Тепер, любий Елджі, ти не зможеш так часто ушиватись на провінцію, як бувало досі. А це якраз і добре.

Елджернон. Але ж і твій братчик трохи втратив на привабності – хіба ні? Тепер ти, любий Джеку, не зможеш раз-у-раз укриватися за своєю поганючою звичкою в Лондоні. Це теж незле.

Джек. Що ж до твоєї поведінки з міс Кард’ю, то ти мусиш знати: спокушати таку ніжну, просту й невинну дівчину неприпустимо. Вже не кажучи про те, що вона під моєю опікою.

Елджернон. А я не бачу ніякого виправдання того, що ти ошукуєш таку яскраву, розумну й глибоко досвідчену юну панну, як міс Ферфакс. Вже не кажучи про те, що вона моя кузина.

Джек. Я хотів заручитися з Ґвендолен, ото й усе. Я її кохаю.

Елджернон. А я просто хотів заручитися з Сесілі. Я її обожнюю.

Джек. Але ти не маєш ніякого шансу одружитися з міс Кард’ю.

Елджернон. Не думаю, що ти маєш більший шанс пошлюбити міс Ферфакс.

Джек. Це вже тебе не стосується.

Елджернон. Якби це мене стосувалося, я б і не говорив про нього. Говорити про власні справи вкрай вульгарно. Тільки біржеві маклери дозволяють собі це, та й то лиш у когось на вечірці.

Джек. Я не годен збагнути, як ти можеш сидіти й спокійно жувати оладки, коли ми опинились у такій страшній халепі? В тебе зовсім душі нема!

Елджернон. Але ж я не можу їсти оладки у збудженому стані! Я б вимазав маслом манжети. Оладки завжди їдять у спокої. Тільки так їх і можна споживати.

Джек. А я вважаю, що лише зовсім бездушна людина може наминати оладки за таких обставин.

Елджернон. Коли мене обсідає якась халепа, єдине, що дає мені втіху, – це харчі. Кожен, хто мене знає зблизька, може засвідчити, що, маючи серйозну клопотнечу, я в усьому собі відмовляю, крім їжі й питва. Ось і зараз я їм оладки, бо відчуваю себе нещасним. Та й крім того, оладки – моя улюблена їжа. ( Підводиться .)