Оскар Уайльд - Портрет Доріана Ґрея [збірник]

Ґвендолен. Добре, коли вже пішло на відвертість, Сесілі, то я бажала б, щоб вам було років сорок два, не менше, і щоб ви мали вигляд ще старшої пані. В Ернеста сильна й пряма вдача. Він – це втілення правдивості й честі. Невірність для нього неможлива так само, як і облуда. Але навіть найшляхетніші морально чоловіки дуже легко піддаються впливу сторонніх фізичних чарів. Новітня історія, як і давня, дає нам безліч болісних прикладів того, що я маю на увазі. Якби було інакше, то історія стала б зовсім нечитабельною.

Сесілі. Я перепрошую, Ґвендолен, – ви, здається, згадали ім’я Ернеста?

Ґвендолен. Так.

Сесілі. Але містер Ернест Ворзінґ ніякий мій не опікун. Це його брат, старший брат.

Ґвендолен ( знову сідаючи ). Ернест ніколи мені не згадував, що має брата.

Сесілі. Як не прикро, але треба сказати, що вони довший час були в напружених стосунках.

Ґвендолен. А-а, тоді все ясно. Та й взагалі – наскільки пригадую, я ні від кого з чоловіків не чула, щоб хтось із них згадував про свого брата. Чоловікам ця тема здебільшого наче неприємна. Ви, Сесілі, зняли тягар з моєї душі, бо я вже почала тривожитись. Це було б жахливо, якби така собі хмарина затьмарила нашу приязнь, правда? Але ви цілком, таки цілком певні, що ваш опікун не містер Ернест Ворзінґ?

Сесілі. Цілком певна. ( Пауза .) Річ у тому, що я сама збираюся його опікувати.

Ґвендолен ( перепитує ). Що я чую?

Сесілі ( трохи соромливо й довірливо ). Дорогенька Ґвендолен, мені нема причини приховувати це від вас. Таж і наша невеличка місцева газета наступного тижня, мабуть, оприлюднить цей факт. Ми з містером Ернестом Ворзінґом взяли заручини.

Ґвендолен ( підводячись, промовляє чемним голосом ). Любенька Сесілі, тут якесь непорозуміння. Містер Ернест Ворзінґ заручений зі мною. І про це буде оголошено в часописі «Морнінґ пост» не пізніше суботи.

Сесілі ( підводячись, промовляє не менш чемно ). Боюся, ви щось наплутали. Ернест освідчився мені рівно десять хвилин тому. ( Показує свого щоденника .)

Ґвендолен ( пильно вдивляється в щоденник крізь лорнет ). Це якось дуже дивно, бо він прохав мене стати його дружиною вчора о п’ятій годині тридцять хвилин пополудні. Якщо ви хочете переконатись, що це так і було, будь ласка. ( Дістає свого щоденника .) Я ніколи не вибираюся в дорогу без щоденника. У потязі завжди треба мати при собі що-небудь збудливе для читання. Мені шкода, що це вас розчарує, люба Сесілі, але тут нічим не зарадиш – я таки перша.

Сесілі. Я почувала б себе дуже прикро, люба Ґвендолен, якби це завдало вам душевного чи фізичного болю, але все-таки мушу пояснити, що Ернест, освідчившись перед вами, опісля однозначно змінив свої наміри.

Ґвендолен ( розважаючи вголос ). Якщо бідолаха дався втягти себе в пастку якоюсь непродуманою обіцянкою, то мені треба негайно й рішуче кинутись йому на порятунок.

Сесілі ( задумливо й сумовито ). Хоч би в якій підступній скруті опинився мій дорогий хлопчина, я ніколи йому за це не дорікну після того, як ми одружимось.

Ґвендолен. Чи не на мене ви оце натякаєте, міс Кард’ю, що я довела когось до скрути? Ви занадто самовпевнені. Говорити правду в таких випадках – більше, ніж моральний обов’язок. Це навіть насолода.

Сесілі. То ви, міс Ферфакс, вважаєте, що я затягла Ернеста в пастку заручин? Та як ви смієте?! Зараз не пора критись під маскою пристойних манер. Коли я бачу лопату, я називаю її лопатою.

Ґвендолен ( глузливо ). З радістю можу запевнити вас, що я зроду не бачила лопати. Тож ясно, що ми належимо до зовсім відмінних соціальних сфер.

Входить Мерімен, а за ним служник, що несе тацю, скатертину й підставку для чайника. Поява двох челядників стримала Сесілі, яка хотіла різко заперечити Ґвендолен; гостя з тієї самої причини мусила також замовкнути.

Мерімен. Чай можна, як завжди, тут подавати, міс?

Сесілі ( похнюплено, але спокійно ). Так, як завжди.

Мерімен починає звільняти стіл і застеляти скатертиною. Пауза затягується. Сесілі й Ґвендолен люто втуплюються одна в одну.

Ґвендолен. А тут є у вас цікаві місцини для прогулянок, міс Кард’ю?

Сесілі. О, є! І багато. З вершини одного з тутешніх пагорбів видно цілих п’ять графств.

Ґвендолен. П’ять графств! Не думаю, щоб це мені сподобалось. Я ненавиджу тисняву!

Сесілі ( люб’язним тоном ). Очевидно, саме тому ви й мешкаєте в Лондоні?

Ґвендолен ( прикусивши губу й нервово постукуючи парасолькою по нозі, оглядається на всі боки ). А який у вас чарівний цей покій, міс Кард’ю!