Оскар Уайльд - Портрет Доріана Ґрея [збірник]

Елджернон. Голубко моя! І коли ж саме ці заручини сталися?

Сесілі. Чотирнадцятого лютого. Не стерпівши того, що ви зовсім не знаєте про моє існування, я вирішила якось залагодити цю справу і після тривалих змагань сама з собою заручилася з вами тут у саду. Наступного дня я придбала собі від вашого імені оцей невеличкий перстень. Ось бачите, Ернесте, – я його завжди ношу. І хоч він свідчить, що ви, Ернесте, страшенно марнотратні, я вже давно простила вам це. Осьо в цій шухляді лежать маленькі подаруночки, які я час від часу роблю вам – вони всі описані й мають етикетки. Оце намисто з перлів, що ви подарували мені на день народження. А ось це скринька, в якій я зберігаю всі ваші листи. ( Розкриває скриньку й дістає паку листів, перев’язаних блакитною стрічкою. )

Елджернон. Мої листи! Але ж, люба моя Сесілі, я зроду-віку не писав вам листів!

Сесілі. Можете цього не нагадувати мені. Я занадто добре пам’ятаю все це. Я втомилася щоранку запитувати в поштаря, чи нема мені листа з Лондона. Від цього напруження й тривоги у мене й здоров’я погіршилося. Отож я стала писати за вас ваші листи, адресувала їх собі й через покоївку віддавала на пошту. Я писала їх, як правило, по три листи на тиждень, а деколи й частіше.

Елджернон. А ви дасте мені їх прочитати, Сесілі?

Сесілі. Ні, це неможливо. Вони зробили б вас надто зарозумілим. ( Приймає скриньку .) Ті три листи, що ви написали мені після того, як я розірвала заручини, такі прегарні й так неграмотно написані, що навіть зараз я не можу читати їх без сліз.

Елджернон. То що, наші заручини таки розпались?

Сесілі. Звичайно. Двадцять другого березня. Ось можете глянути на запис. ( Показує щоденника .) «Сьогодні я розірвала свої заручини з Ернестом. Відчуваю, що так буде краще. Погода й далі стоїть чудова».

Елджернон. Але навіщо було їх розривати? Чим таким я завинив? Я ж взагалі нічого не робив. Мені, Сесілі, дуже прикро чути про те, що ви розірвали заручини! Тим паче, що погода була така чудова.

Сесілі. Чоловіки дуже забудькуваті. А я все-таки сподівалася, що ви, можливо, запам’ятали свого запального листа, якого написали мені після того, як я на одному провінційному балу танцювала з лордом Кельсом.

Елджернон. Але ж, Сесілі, – я забрав його назад, хіба ні?

Сесілі. Звичайно, забрали. Інакше я б не простила вам і не прийняла той золотий браслетик з туркусом та діамантовим сердечком, що ви прислали мені наступного дня. ( Показує браслет .)

Елджернон. Це я вам таке подарував, Сесілі? А він нівроку таки гарненький.

Сесілі. Справді. У вас на диво добрий смак, Ернесте. Я завжди так про вас говорила. На мою думку, це єдине виправдання того, що ви вели таке безпутнє життя.

Елджернон. Моя люба! Отож ми, Сесілі, вже три місяці, як заручені!

Сесілі. Атож. І як швидко збігає час, – правда?

Елджернон. Я так не думаю. У мене дні тягнуться неймовірно довго й похмуро без вас.

Сесілі. Мій милий романтичний хлопчику!.. ( Занурює пальці в його чуприну .) Ці ваші кучері, сподіваюся, самі собою в’ються?

Елджернон. Так, люба, – тільки з невеличкою допомогою фахівця.

Сесілі. Мене це дуже тішить.

Елджернон. І ви більш ніколи не зриватимете наших заручин, Сесілі?

Сесілі. Не думаю, щоб я могла тепер це зробити, коли по-справжньому познайомилася з вами. До того ж і ваше ім’я вплинуло.

Елджернон. Так, звичайно. ( Видно, що він нервує .)

Сесілі. Не смійтеся з мене, любий, але моєю дівочою мрією здавна було полюбити носія такого поважного імені, як Ернест. ( Елджернон підводиться. Сесілі також .) Воно чимось викликає цілковиту довіру. Мені жаль кожної одруженої жінки, чоловіка якої називають не Ернестом.

Елджернон. Але, любе дитя моє, невже ви натякаєте на те, що не полюбили б мене, якби я мав якесь інше ім’я?

Сесілі. А яке саме?

Елджернон. Та будь-яке… Ну, Елджернон, приміром.

Сесілі. Ні, мені не подобається ім’я Елджернон.

Елджернон. Моя мила, ніжна, люба голубко, я просто не можу збагнути, чим таку відразу викликає у вас ім’я Елджернон. Це ж зовсім непогане ім’я. Воно навіть аристократичне. Половина молодих людей, що проходять у судових справах про банкрутство, зветься Елджернонами. ( Підходить до Сесілі. ) Але серйозно, Сесілі, – якби моє ім’я було Елджі, невже ви таки не змогли б мене полюбити?

Сесілі ( підводячись ). Поважати вас, Ернесте, захоплюватись вашим характером я могла б, однак навряд чи спромоглася б віддати вам усі свої почуття.