Оскар Уайльд - Портрет Доріана Ґрея [збірник]

Джек. Гаразд, тоді ти виберешся о третій п’ятдесят, це крайній термін. Я наказав, щоб твої речі були спаковані й екіпаж стояв під будинком.

Вітальня в маєтку Ворзінґа. Сесілі й міс Призм сидять і пишуть кожна за окремим столом.

Міс Призм. Сесілі! ( Сесілі не озивається .) Сесілі! Ви знову щось пишете у своєму щоденнику. Я вже, здається, декілька разів зауважувала вам, що це хвороблива звичка.

Сесілі. Я тільки – як і завжди – беру з вас приклад, міс Призм.

Міс Призм. Людина має право займатися самоаналізом лише тоді, коли вона повністю опанувала засади біметалізму. [205]І ні в якому разі перед тим. Я мушу нагадати вам, щоб ви повернулись до вивчення політичної економії.

Сесілі. Одна хвилинка, люба міс Призм. Річ у тому, що я тільки-но занотувала сьогоднішні події до другої години п’ятнадцяти хвилин, а о другій тридцять сталося це жахливе лихо.

Міс Призм. Я перепрошую, Сесілі, але саме о другій сорок п’ять доктор Чезюбл згадав ті дуже суворі настанови, що їх дотримувалась рання християнська церква стосовно шлюбу.

Сесілі. Я зовсім на доктора Чезюбла не посилалася. Я мала на думці трагічний розголос ситуації з містером Ернестом Ворзінґом.

Міс Призм. Я рішуче засуджую містера Ернеста Ворзінґа. Він абсолютно розбещений молодик.

Сесілі. Боюся, що він змушений таким бути. Тільки цим я можу пояснити його незвичайну привабливість.

Міс Призм ( підводячись ). Сесілі, я благаю вас – не дайте ошукати себе тими зовнішніми привабами, що їх може мати цей бідолаха.

Сесілі. Ох, повірте мені, міс Призм, таж зовнішні приваби – це єдине тривке, що мають у собі юнаки. А глибші риси в людському характері надто швидко розчиняються.

Міс Призм. Дитя моє, звідки ви набралися цих ідей? Такого ви ж не могли вичитати в тих навчальних книжках, які я діставала для вас.

Сесілі. А хіба в цих книжках є якісь ідеї? Щось я їх не знаходила. Я своїх ідей набралася… в саду.

Міс Призм. Якщо так, то вам явно шкодить тривале перебування на відкритому повітрі. Факт, що у вас, Сесілі, останнім часом розвинулась погана звичка заглиблюватись у думки. Ви повинні відмовитись від цього. Це не дуже по-жіночому… Та й чоловікам таке не подобається.

Входить Елджернон.

Містере Ворзінґ, а я думала… я сподівалася, що ви вже повернулись до Лондона.

Елджернон. Мій від’їзд ненадовго затримався. Я прийшов попрощатися з вами, міс Кард’ю. Мені сказали, що екіпаж для мене вже замовлено. І я не маю іншого вибору, як вертатись у холодний світ.

Сесілі. Я не зовсім розумію, містере Ворзінґ, що ви маєте на думці, вживаючи такий термін. Сьогодні, хоч це й червень місяць, – незвичайно тепло.

Міс Призм. Марнотратство притуплює відчуття.

Елджернон. Безперечно! Я далекий від того, щоб захищати погоду. Проте обов’язок спонукає мене довести до вашого відома, міс Призм, що доктор Чезюбл сподівається побачити вас у ризниці.

Міс Призм. У ризниці?! Це звучить серйозно. Якщо пастор обрав таке уроче місце, то це навряд чи для якоїсь там банальної розмови. Тож, мабуть, не годиться, щоб він мусив чекати – чи ж не так, Сесілі?

Сесілі. Це було б дуже, дуже негаразд. У ризниці, як я чула, велика вологість.

Міс Призм. А й правда! Я якось призабула про це, а доктор Чезюбл же потерпає від ревматизму. Містере Ворзінґ, ми вже, мабуть, більше не зустрінемось. Тож дозвольте мені висловити щиру надію, що віднині ви почнете нову сторінку свого життя.

Елджернон. Та я почав уже цілий том, міс Призм!

Міс Призм. Я незмірно рада цьому. ( Накладає на голову великий недоладний капелюшок .) І не забувайте, що завжди залишається надія – навіть і для найрозбещеніших. Не марнуйте часу, Сесілі.

Сесілі. А я й не збираюсь його марнувати. Я повністю усвідомлюю, що переді мною цілий масив серйозної роботи.

Міс Призм. Саме так і повинно бути, моя люба.

Міс Призм виходить.

Елджернон. Ця розлука, міс Кард’ю, дуже болісна.

Сесілі. Завжди боляче розлучатися з людьми, яких знаєш лише короткий час. Відсутність давніх друзів можна сприймати спокійно. Але навіть короткочасна розлука з тим, кого щойно випало спізнати, майже нестерпна.

Елджернон. Дякую вам!

Входить Мерімен.

Мерімен. Екіпаж біля дверей, сер.

Елджернон благально дивиться на Сесілі.

Сесілі ( до Мерімена ). Хай зачекає хвилин п’ять.

Мерімен. Слухаю, міс. ( Виходить з вітальні .)

Елджернон. Сподіваюся, Сесілі, ви не образитесь, коли я скажу вам щиро й не криючись, що ви для мене – живе втілення найвищої досконалості.