Ірина Вільде - Сестри Річинські. (Книга перша)

— Я ніколи б не припустила, що у вашому віці можна так закохатись…

Суліман подумав і спроквола відповів:

— Я щось скажу панні Катрусі. Хто вже стільки років, як я, працює на біржі, той, ну той навіть у такій делікатній справі, як любов… є потрохи маклером. Панна Катруся мене не розуміє. Ну, як це сказати? Суліман має гроші, а в кого є гроші, той може багато дечого мати… Я теж можу мати жінку від вашої віри… таку варшав'яночку, що пальчики лизати… цимес, як у нас кажуть… Але не хочу варшав'янки, — я хочу такої жінки, щоб пан доктор Безбородько слинку ковтав… Подумаєш, великий пуриц доктор. Він мені тепер тільки два пальці подає, а я його пам'ятаю… коли він моїй тітці по вулиці Рибній… за п'ять грошів запалював вогонь у шабаш. Він мене не пригадує, а я його добре пам'ятаю. Ну, це було б елегантно, якби панові докторові прийшлося слинку ковтати, що?

— Причому тут доктор Безбородько? — питає Катерина слабким від безсилої образи голосом. Ах, не від образи, а від того, що маклер має рацію. — Я не знаю, причому тут…

— Якщо панна Катруся не знає, причому тут доктор Безбородько, то я не буду на цю тему більше говорити. Я хочу тільки сказати, що панна Катруся помиляється, якщо думає, ніби пан доктор одружується з нею тому, що йому потрібні гроші…

— Я зовсім так не думаю, Сулімане. Звідки ви це взяли?

— Гм, — ласкаво посміхнувся Суліман, — мені вже шкода стає панни Катрусі. Панна Катруся сама колись говорила, а тепер забула: «Пан доктор Безбородько любить гроші». Що значить — він любить гроші? Це значить, що він любить добре їсти, ходити до театру, носити порядний макінтош, але він тільки заради цього, ну, перепрошую, — я буду зовсім щирим, — він однаково тільки заради цього ніколи б не оженився з панною Катрусею. Що значить гроші для доктора? Він зробить один секретний аборт панянці з доброї фамілії і має вже гроші… Якби справа тільки у грошах, то панна Катруся доводилася б не дружиною, а швагеркою докторові по своїй сестрі Нелі…

Докторові Безбородькові не потрібно грошей, йому потрібний капітал. Панна Катруся розуміє — капітал, бо він задихається від боргів, буквально задихається, як рибка на березі, і… задихатиметься ще більше, якщо панна Катруся допоможе мені у моїм інтересі…

Катерина, що слідкувала за думками Сулімана, раптом зупинилася: про кого це він говорить? Про Філька — її чоловіка? Суліман зажене його по горло у борги, Суліман обманить його, що у неї капітал, яким Філько зможе по шлюбі покрити ці борги, — а що ж потім? Адже грошей-то в неї нема, а борги Філька стануть і її боргами… І їх подружнє життя з першого ж дня буде отруєне примарами опротестованих векселів. З першого ж дня почнеться гризня в хаті, й вимріяний рай перетвориться у пекло.

Справді, з ким і проти кого спрягається вона?

— А що я, а що ми… зробимо тоді з такими боргами?

Суліман притакнув головою. Це він похвалив Катерину за логіку мислення.

— Ну, ясно… будете в мене позичати, щоб в іншому місці віддавати.

— А ви дерли б з нас лихварські проценти?

— Що значить «дер»? Я робив би ласку молодому панству, що оберіг би їх добро від продажі з молотка. Що значить «дер»? Паскудне слово! Нікудишнє слово у моєї професії.

— А якби, — видавила з себе Катерина, — а якби ви… стали моїм швагром?

У Сулімана загорілися очі, ніби хтось освітив їх зсередини. Від того світла все обличчя стало м'яким і наче помолоділим.

— Якби я був швагром доктора Безбородька, то я за ту прикрість, що йому заподіяв би, зумів би добре розквитатися.

— Ви б узяли з нас менші проценти? — зіронізувала Катерина, але Суліман жорстоко перебив її:

— Хай панна Катруся не говорить дурниці! Я не впізнаю дочки свого приятеля… ну, дивлюсь, дивлюсь, і такий рік на мене, що не впізнаю. Панну Катрусю зовсім засліпило слово «доктор», і вона вже не бачить, яке прізвище стоїть за ним: «Безбородько». Ну, хто такі Безбородьки? Нашівські міщани, і все. Панна Катруся ніколи не думала над тим, що одного титулу доктора замало для такого, ну, будьмо відверті, простого мужицького прізвища?

— Я вас зовсім не розумію, Сулімане, — чистосердечно призналась Катерина.

— Я можу пояснити. Щоб ім'я «Безбородько» могло стояти поруч з «Річинськими», треба його прикрасити ну, хоч би… посольським мандатом. Тепер уже панна Катруся розуміє? Чоловікові панни Річинської, ну, зятеві Річинських, треба думати про політичну кар'єру. Панна Катруся знову так смішно дивиться на мене. Я знаю, посольський мандат — то вже висока політика… а фахівцями цієї політики є в нас міністри, воєводи, ну, старости… Але у великій політиці потрібні й такі малі люди, як Суліман. Так завжди було, є й буде, панно Річинська.