Franz Kafka - Щоденники 1913–1923 рр.

Отже, й тут відчай. Ніде нема пристанища.

24 травня.Прогулянка з Піком.

Сповнений пихи, позаяк «Кочегар», на мій погляд, вдався таки непогано. Увечері читав його батькові й матері; коли читаю батькові, який слухає вкрай неохоче, кращого критика, ніж я сам, годі й знайти. Багато мілких місць перед вочевидь неприступними глибинами.

5 червня.Внутрішні переваги, які дістаються пересічним літературним роботам завдяки тій обставині, що їхні автори ще живі й стоять за ними. Справжній сенс застаріння.

Льови, оповідання про перехід кордону.

21 червня.Страх, що обступає мене з усіх боків. Огляд у лікаря, як він постає просто переді мною, всередині в мене все порожніє, і він, зневажений і неспростовний, виголошує в мені свої пусті промови.

Жахливий світ, що живе в моїй голові. Але як звільнити самого себе і як звільнити його, не розпанахавши? Та краще тисячу разів його розпанахати, ніж тримати в собі чи поховати. На те ж я й тут, це мені цілком очевидно.

Одного прохолодного весняного ранку, годині о п’ятій, високий чоловік у довгому, до самих п’ят пальті заходився гупати кулаком у двері невеличкої хатини, що стояла посеред голої горбистої місцевості. Після кожного удару він прислухався; в хатині було тихо.

1 липня.Потяг до нестямної самотності. Бути сам на сам лише з собою. Може, так буде зі мною в Ріві.

Три дні тому з Вайсом, автором «Каторги». Лікар-єврей, єврей того типу, який стоїть найближче до західноєвропейських євреїв, і тому відразу почуваєш себе близьким йому. Величезна перевага християн полягає в тому, що їх, коли вони спілкуються між собою, постійно переймає й зігріває однакове почуття близькості, наприклад, чех-християнин серед чехів-християн.

Молодята у весільній подорожі, які виходять з готелю «Де Саксе». Пополудні. Вкидають листівку до поштової скриньки. Пом’ятий одяг, млява хода, похмура м’яка погода. На перший погляд, малохарактерні обличчя.

Картина святкування трьохсотріччя Романових у Ярославлі на Волзі. Цар, царівни невдоволено стоять на сонці, тільки одна з них, тендітна, немолода, млява, дивиться, спираючись на парасольку, перед себе. Наступник трону на руках у здоровенного простоволосого козака. – На іншій картинці – чоловіки удалині, вони вже давно проїхали, але все ще віддають честь.

Мільйонер на екрані в кіно «Раби золота». Запам’ятати. Спокій, неквапні, цілеспрямовані рухи, в разі потреби – хода пришвидшена. Рука посмикується. Багатий, вишуканий, обласканий, але в лісовому шинку, де його замкнули, підхоплюється й оглядає кімнату, мов слуга.

2 липня.Ридма ридав над повідомленням про суд над двадцятитрирічною Марією Абрахам, яка через нужду й голод задушила свою майже дев’ятимісячну дочку Барбару чоловічою краваткою, що її носила замість підв’язки й скинула з ноги. Досить схематична історія.

Запал, з яким я розіграв смішну кінематографічну сценку у ванній кімнаті сестри. Чому в мене ніколи не виходить так перед чужими?

Я б ніколи не одружився на дівчині, з якою цілий рік жив би в тому самому місті.

3 липня.Наскільки ширшим і піднесенішим стає життя завдяки шлюбу! Повчальний вислів. Але я це майже передчуваю.

Коли якусь думку я висловлюю вголос, вона відразу й остаточно втрачає своє значення, а коли я цю думку занотовую, вона також завжди втрачає своє значення, зате часом набуває іншого.

Намисто із золотих кульок на засмаглій шиї.

19 липня.З будинку вийшли четверо озброєних чоловіків. Кожен тримав перед собою алебарду. Час від часу котрийсь із них повертав голову й дивився, чи не з’явивсь іще той, задля кого вони тут стояли. Був ранній ранок, на вулиці – жодної живої душі.

– То чого ж ви хочете? Підходьте!

– Нічого ми не хочемо. Облиш нас!

Та ще й внутрішні витрати! Тим-то у вухах і лунає так музика з кав’ярні. Видно, як летить камінь, про що розповідала Ельза Б.

За прядкою сидить жінка. Чоловік штовхає мечем у піхвах (він тримає їх просто в руці) двері й відчиняє їх.

ЧОЛОВІК: Він був тут!

ЖІНКА: Хто? Що вам треба?

ЧОЛОВІК: Конокрад. Він сховався тут. Признавайся! (Вихоплює з піхов меча.)

ЖІНКА ( підіймає для захисту прядку ): Нікого тут не було. Ідіть звідси!

20 липня.Внизу на річці стояло багато човнів, рибалки покидали вудки, день був похмурий. На набережній, поспиравшись на поруччя й перекинувши ногу за ногу, стояло кілька хлопців.

Коли всі повставали й перед від’їздом піднесли на прощання келихи з шампанським, уже смеркло. Батько й мати та весільні гості провели їх до карети.