КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

Закони України можуть бути опубліковані і в інших виданнях, але лише після їх офіційного оприлюднення. Публікація закону в інших виданнях має інформаційний характер і не може бути використана для офіційного застосування.

Питання про час набрання законом чинності врегульоване в ч. 1 ст. 4 КК: “Закон про кримінальну відповідальність набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування”. На підставі цього можливі такі строки набрання новим законом чинності:

1) після десяти днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо законом не визначено строк набрання ним чинності, але не раніше дня його опублікування. При розрахунку десяти днів за підставу береться час опублікування закону. Сам день опублікування закону до числа десяти днів не входить. Тому, якщо закон був опублікований, наприклад, 1 вересня, то він набирає чинності з нуля годин 12 вересня;

2) з дня його опублікування в офіційному виданні. Формулювання “закон набирає чинності з дня його опублікування” досить часто трапляється у текстах законів про кримінальну відповідальність. Наприклад, таке формулювання міститься в Законі України “Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за хуліганство і завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян” від 7 березня 2002 р. Закон було опубліковано у газеті “Урядовий кур’єр” 4 квітня 2002 р. З нуля годин 5 квітня він набув чинності;

3) з того строку, який в ньому зазначений. Законодавець може визначити конкретний день, в який закон набуває чинності. Так, Кримінальний кодекс 2001 р. був прийнятий 5 квітня і відповідно до п. 1 розділу І Прикінцевих і перехідних положень набув чинності з 1 вересня 2001 р., з нуля годин цієї доби. В інших випадках законодавець визначає строк, який має сплинути від дня опублікування закону до дня набуття ним чинності. Так, Закон України “Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів господарювання, пов’язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування”, яким КК доповнений статтею 2031, був опублікований у газеті “Урядовий кур’єр” 20 лютого 2002 р. і набув чинності через шістдесят днів з дня його опублікування, тобто з нуля годин 23 квітня 2002 р.

2. Частина 2 ст. 4 КК установлює загальне правило чинності закону про кримінальну відповідальність у часі: злочинність і караність діяння визначаються законом, який діяв на час його вчинення. Виняток із цього правила — застосування закону, що набрав чинності після вчинення злочину (зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі), передбачений ст. 5. Застосування до діяння закону, який на час його вчинення вже втратив чинність, не допускається в жодному разі.

Під “законом, що діяв на час вчинення діяння” слід розуміти закон, що набрав чинності і ще не втратив її на час вчинення злочину.

Закон про кримінальну відповідальність може втратити чинність за таких обставин:

1) коли він був скасований або змінений іншим законом про кримінальну відповідальність. У тексті нового закону міститься в цьому разі пряма вказівка на скасування закону, що існував раніше, або на скасування окремих положень закону, що в цілому продовжує діяти, або на заміну закону, що втратив чинність, новим. Так, у п. 2 розділу І Прикінцевих та перехідних положень до КК 2001 р. зазначені нормативно-правові акти, що втратили чинність із набранням чинності новим КК. Серед них — КК Української РСР від 28 грудня 1960 року;

2) коли він змінений повністю чи частково іншим законом без будь-якого зазначення про те в новому законі. Наприклад, Законом України “Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за хуліганство і завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян” від 7 березня 2002 р. була викладена нова редакція абз. 2 ч. 1 ст. 296 КК;

3) у зв’язку із закінченням строку дії або із зміною (усуненням) умов чи обставин, на які закон був розрахований. Наприклад, таким нормативним актом був Указ Президії Верховної Ради України “Про відповідальність за порушення порядку користування картками споживача на право придбання товарів та іншими офіційними документами” від 26 грудня 1990 р.

Про поняття “злочинність” і “караність” діяння див. коментар до ч. 3 ст. 3 КК.

Незважаючи на відсутність спеціальних вказівок у ч. 2 ст. 4 КК, тлумачення її в системі з положеннями ст. 5 свідчить, що й інші кримінально-правові наслідки злочину (про їх поняття див. коментар до ч. З ст. 3 КК) повинні визначатися законом, що діяв на час вчинення злочину.