Девід Герберт Лоуренс - Коханець леді Чаттерлі

Здесь есть возможность читать онлайн «Девід Герберт Лоуренс - Коханець леді Чаттерлі» — ознакомительный отрывок электронной книги совершенно бесплатно, а после прочтения отрывка купить полную версию. В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Харків, Год выпуска: 2017, ISBN: 2017, Жанр: literature_20, foreign_prose, Эротические любовные романы, foreign_language, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Коханець леді Чаттерлі: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Коханець леді Чаттерлі»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Девід Герберт Лоуренс (1885–1930)□– англійський письменник початку ХХ століття, відомий перш за все своїми психологічними романами. Найкращий з них – «Коханець леді Чаттерлі», з якого почалася європейська еротична література. Цей твір приніс авторові найбільший успіх і найгірше розчарування. Його публікація в 1928 році викликала обурення в пуританської Англії, де секс вважали гріхом, брудною справою, а відвертий опис еротичних сцен – майже злочином. У романі розповідається про життя пари вищого світу Чаттерлі. Він – аристократ-інвалід, вона – молода леді, яка не має задоволення в сексі й вже втратила надію на материнство через каліцтво чоловіка,□– закохується в лісника. Вічна тема: любов, пристрасть, зрада, обов’язок… Лоуренс спокусився на святе святих – «зламав» у своїй книжці всі станові відмінності. Роман був визнаний у Великої Британії аморальним, його заборонили, а готовий тираж вилучили й знищили. І лише в 1960 році після гучного судового процесу, який сколихнув всю країну, книгу реабілітували.

Коханець леді Чаттерлі — читать онлайн ознакомительный отрывок

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Коханець леді Чаттерлі», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Вівця пирхнула у шорсткій, висохлій траві парку, пасма якої на галявинах були вкриті блакитнуватою памороззю. Крізь парк бігла стежка до лісової брами – гарна рожева стрічка. Кліффорд нещодавно наказав вкрити її дрібною жорствою з шахтового кар’єру. Коли підземні породи й шлаки згоряли, виділяючи сірку, вони ставали яскраво-рожевими: кольору креветок в сухі дні й темнішими, кольору крабів – у дощові. Зараз це був блідий креветковий колір з біло-блакитним морозним відтінком. Вона завжди подобалася Конні, ця стежка з дрібних рожевих камінців.

Кліффорд помалу почав з’їжджати вниз пагорбовим схилом, а Конні притримувала крісло рукою. Попереду лежав ліс: спочатку – зарості густої ліщини, а далі темно-червоний присмерк діброви. З узлісся вишурхували й гасали туди-сюди кролики. Зграя круків раптом знялася вгору і, мов чорна жалобна процесія, потяглася через маленький клаптик неба.

Конні розчинила лісову браму, і Кліффорд поволі проїхав на широку дорогу, що бігла вгору поміж голого пруття ліщини. Цей ліс був рештком тієї величезної діброви, де полював Робін Гуд [27] Цей ліс був рештком тієї величезної діброви, де полював Робін Гуд… – Тут і далі алюзії до середньовічних легенд про благородного розбійника Робіна Гуда, що обкрадав багатих у хащах Шервудського лісу і віддавав гроші бідним. , а дорога являла собою давній, дуже давній битий шлях, що колись перетинав усю країну. Але зараз, звичайно, це була просто дорога через приватний ліс. Дорога з Менсфілду звертала убік, на північ.

У лісі все наче завмерло, опале листя на землі вкрилося памороззю. Пронизливо лементувала сойка, злетіла зграйка дрібних пташок. Але тут не було дичини, фазани тут не водилися відтоді, як їх постріляли під час війни. Ліс залишався без нагляду, поки Кліффорд не взяв лісника.

Кліффорд любив ліс, любив старі дуби. Він відчував, що володіє ними, як спадщиною від багатьох поколінь предків. Хотів захистити їх. Хотів, щоб це місце лишалося недоторканим, відрізаним від усього світу.

Крісло неквапно чмихкало вгору по пагорбу, хитаючись і підстрибуючи на мерзлих земляних грудках. І раптом зліва відкрилася просіка, на якій не було нічого, окрім заростей сухої папороті. Довгі й тонкі молоді деревця стирчали то тут, то там, велетенські викорчувані пеньки безживно випинали догори свій тупий гладкий верх або зажерливо розчепірене коріння. Та ще виднілися чорні плями там, де лісоруби спалювали хмиз і сміття.

Це було одне з тих місць, які сер Джефрі вирубав під час війни для будівництва траншейних укріплень. Весь пагорб, що полого здіймався справа від дороги, був спустошеним і давно занедбаним. На вершині пагорба, де колись височіли дуби, тепер була пустка; звідти над верхів’ям дерев можна було побачити залізницю, якою перевозили вугілля, і нові промислові будівлі у Стакс-Гейті.

Конні стояла й дивилася у цю прогалину посеред затихлого мовчазного лісу, що вела у живий світ. Але вона не сказала цього Кліффордові.

Це оголене місце завжди незбагненно дратувало Кліффорда. Він пройшов крізь війну і знав, якою вона є насправді. Але він ніколи так не лютував, як тоді, коли побачив цей голий пагорб. Він засадив його знову. Але зненавидів за це сера Джефрі.

Поки крісло неспішно повзло вгору, Кліффорд сидів із напруженим обличчям. Діставшись вершини пагорба, він зупинився; він не хотів ризикувати, спускаючись униз довгим і дуже вибоїстим схилом. Він сидів, дивлячись на зеленкувату в’юнку стрічку дороги, що спускалася вниз, торуючи собі шлях поміж папороті й дубів. Вона звивалася біля підніжжя пагорба і далі зникала; але її вигин був таким чарівно легким, що викликав в уяві гарцюючих на конях лицарів і дам в амазонках.

– Я вважаю, що це і є істинне серце Англії, – сказав Кліффорд, сидячи в кріслі під променями тьмяного лютневого сонця.

– Ти так гадаєш? – обізвалася вона, вмощуючись у своїй блакитній в’язаній сукні на пеньку біля стежки.

– Так! Це стара Англія, самісіньке її серце; і я намагатимуся вберегти його від усіляких втручань.

– О так! – погодилась Конні. Але, вимовивши ці слова, вона почула гудок на шахті Стакс-Гейт, що лунав об одинадцятій. Кліффорд вже надто звик до нього, щоб його почути.

– Я хочу, щоб цей ліс залишався так само гарним… і недоторканим. Я нікому не дозволю сюди вдертися, – сказав Кліффорд.

У його словах пролунав певний пафос. Але ліс справді все ще зберігав таємницю дикої старої Англії, хоча вирубки сера Джефрі й завдали йому страшного удару. Якими незворушними були дерева, що простирали до неба свої звивисті віти: їхні сірі непохитні стовбури здіймалися вгору з бурої папороті! Як весело пурхали навколо них пташки! А колись тут були олені й лучники, і ченці неквапно проїжджали тут на своїх віслюках. Це місце пам’ятало їх… все ще пам’ятало.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Коханець леді Чаттерлі»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Коханець леді Чаттерлі» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Дэвид Лоуренс - Дочь леди Чаттерли
Дэвид Лоуренс
Дэвид Герберт Лоуренс - Крестины
Дэвид Герберт Лоуренс
Дэвид Герберт Лоуренс - РУбеж
Дэвид Герберт Лоуренс
Дэвид Герберт Лоуренс - Солнце
Дэвид Герберт Лоуренс
Дэвид Герберт Лоуренс - Запах хризантем
Дэвид Герберт Лоуренс
Дэвид Герберт Лоуренс - Тень в розовом саду
Дэвид Герберт Лоуренс
Дэвид Герберт Лоуренс - Дева и цыган
Дэвид Герберт Лоуренс
Отзывы о книге «Коханець леді Чаттерлі»

Обсуждение, отзывы о книге «Коханець леді Чаттерлі» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x