Девід Герберт Лоуренс - Коханець леді Чаттерлі

Хемонд виглядав трохи зачепленим за живе. Він пишався своїм гострим розумом і тим, що не є рабом свого часу. Але не в останню чергу він бажав і успіху.

– Це правда, без грошей не проживеш, – сказав Мей. – Щоб жити, треба мати їх у певній кількості… Навіть для того, щоб мати змогу вільно мислити, потрібна деяка сума грошей, – інакше власний шлунок стане тобі на заваді. Але мені здається, треба облишити всі оті сексуальні наклейки. Ми вільні розмовляти, з ким заманеться; чому ж ми не можемо вільно займатись коханням з будь-якою жінкою, що нас вабить?

– В тобі говорить розпусний кельт, – мовив Кліффорд.

– Розпусний! То й що з того? Я не думаю, що заподію жінці більше шкоди, переспавши з нею, аніж коли з нею потанцюю… або побалакаю про погоду. Ми просто обміняємося відчуттями, а не словами, – то чом би й ні?

– Бути невибагливими, мов кролі? – спитав Хемонд.

– А хоч би й так! Чим тобі не догодили кролі? Хіба вони гірші за невротичне, бунтівне людство, сповнене нервової ненависті?

– Але ми все-таки не кролі, – сказав Хемонд.

– Авжеж! У мене є розум, я можу зробити деякі розрахунки для вирішення питань астрономії, що хвилюють мене не менш, ніж питання життя та смерті. Іноді мені дошкуляє кишковий розлад. Іноді мучить голод. І так само – сексуальний голод. Що ж з того?

– Я думаю, розлад від сексуального переїдання дошкулятиме тобі набагато серйозніше, – насмішкувато мовив Хемонд.

– Дзуськи! Я не переїдаю – і так само не кохаюся з жінками надміру. Кожен сам вирішує, скільки йому їсти. А ти хочеш змусити мене постувати.

– Не зовсім. Ти ж можеш одружитися.

– Звідки ти знаєш, що можу? Це не узгоджується з моїми розумовими процесами. Одруження може… навіть повинне… їм зашкодити. Ні, я не збираюся ступати на цю стежку. Але що ж мені – скніти у келії, як тому ченцеві? Все це маячня, хлопче. Я повинен жити й займатись своїми розрахунками. Іноді мені потрібні жінки. І я відмовляюсь городити з цього казна-що, а також не потребую чиїхось моралізувань або застережень. Я б стидався бачити біля себе жінку з наліпленою етикеткою, на якій позначене моє ім’я, немов назва залізничної станції – на пакунку з одежею.

Ці двоє чоловіків так і не пробачили один одному залицянь до Джулії.

– Є така смішна ідея, Чарлі, – сказав Дьюкс, – що секс – просто інша форма розмови, в якій ти робиш слова, замість того щоб їх вимовляти. Гадаю, це цілком правдиво. Думаю, ми можемо обмінюватися з жінками роздумами, почуттями та емоціями так само, як роздумами про погоду і таке інше. Секс має стати свого роду нормальним фізіологічним спілкуванням між чоловіком і жінкою. Ти не можеш говорити з жінкою, якщо ваші думки не співпадають; або ж теревенитимеш без жодного інтересу. І так само, якщо ти не маєш симпатії до жінки або спільних з нею почуттів, ти з нею не спатимеш. Але якщо це є…

– Якщо ти маєш подібні почуття або симпатію до жінки, ти просто повинен із нею спати, – сказав Мей. – Це єдиний правильний вихід – лягти з нею в ліжко. Так само, якщо тебе цікавить розмова з кимось, єдиний вихід – це з ним поговорити. Ти ж не прикусиш собі язика з сором’язливості, а просто казатимеш те, що хочеш сказати. Отак і з усім іншим.

– Ні, – сказав Хемонд. – Це неправильно. Наприклад, ти, Мею, розтринькуєш на жінок половину своїх сил. Ти ніколи насправді не робитимеш того, що хочеш, незважаючи на свій прекрасний розум. Надто багато сил не туди витрачається.

– Можливо… Але дуже мало чого витрачається в тебе, Хемонде, хлопчику мій, – одружений ти чи ні. Ти можеш зберігати цнотливим і незайманим твій мозок, але він стане до біса сухим. Твій безгрішний розум висохне, мов смичок – вірніше, те, що від нього лишиться. Ти його просто вибалакаєш.

Томмі Дьюкс розсміявся.

– Та годі вже, ви, двоє мудрагелів! – сказав він. – Погляньте на мене… Я не займаюся високими матеріями та чисто розумовою працею, так, іноді писну десь кілька думок. Але я неодружений і не ганяюся за жінками. Думаю, Чарлі правий: якщо йому хочеться за ними швендяти, він може робити це не надто часто, але я не застерігаю його проти швендяння як такого. А щодо Хемонда, то він має власницький інстинкт, і тому для нього відкрита як широка дорога, так і вузька хвіртка. Ось побачите, він стане світилом англійської літератури ще до того, як помре. Невмирущий класик, з голови до п’ят. Нарешті, я сам. Я – ніщо. Просто базікало. А ти що скажеш, Кліффорде? Ти згоден, що секс – це динамомашина, яка допомагає чоловікам досягти успіху в цьому світі?