Ліман Френк Баум: Латочка з Країни Оз

Оджо занервував, бо він і так всипав багато цього порошку, але не посмів втрутитися, втішив себе думкою, що кмітливістю мізки не зіпсуєш.

Марголотта підійшла з тарілкою мізків до лавки і, розпоровши шов на голові в ляльки, всипала туди її вміст, а потім акуратно все знову зашила.

– Моя дівчинка готова випробувати дію твого Живильного Порошку, – повернула вона голову до чоловіка.

Однак той сказав:

– Порошком можна буде користуватися тільки завтра вранці. Гадаю, він вже охолов, і його можна перекласти в баночку.

Чаклун узяв маленьку золоту баночку з кришкою, як у перечниці, щоб Порошком було зручно посипати потрібний предмет. Акуратно пересипавши туди чудодійну суміш, він замкнув баночку у своїй шафі.

– Нарешті, – сказав він, весело потираючи руки, – в мене з’явилося трохи вільного часу, щоб спокійно поспілкуватися з моїм старовинним приятелем Нанкі. Цілих шість років я безперестанно перемішував вариво і заслужив на повноцінний відпочинок.

– В основному говорити доведеться вам, – вставив Оджо. – У дядька Нанкі прізвисько «Мовчазний», він говорить мало.

– Знаю. Але я з твоїм дядьком люблю потеревенити, – сказав доктор Піпт. – Майже всі люди говорять занадто багато. Тож приємно зустріти мовчазну людину.

Оджо подивився на Чаклуна із шанобливою цікавістю.

– А вам не заважає ваша кривина? – запитав він.

– Ні, я цілком собою задоволений, – відповів Чаклун. – Адже я єдиний у світі Кривий Чаклун і, хоч криві люди зустрічаються на білому світі, запевняю вас: кривіше за мене немає нікого.

Доктор Піпт і справді був на рідкість кривий, і Оджо не міг второпати, як Чаклунові вдається робити так багато різних справ. Коли доктор Піпт сів на кривий стілець, спеціально виготовлений йому по фігурі, одне коліно опинилося в нього під підборіддям, а друге – біля попереку. Але це був життєрадісний чоловік, і на його обличчі грала приємна дружня усмішка.

– Мені дозволено чаклувати тільки для власної розваги, – пояснив він гостям, закурюючи скарлючену трубку. – Раніше в Країні Оз багато ворожили й чаклували, і наша чарівна правителька Принцеса Озма одного чудового дня вирішила покласти цьому край, і, я вважаю, правильно зробила. В Країні Оз було кілька злих чаклунок і відьом, вони завдавали людям чимало лиха, але тепер чарувати дозволено тільки добрій чарівниці Глінді. Її магія завжди служила на користь людям. Чарівник Оз, що колись правив Смарагдовим містом, виявився шахраєм, але потім став брати уроки чарівництва у Глінди. Подейкують, що він дечого навчився, хоч усього-на-всього її помічник. Я можу оживити служницю для дружини або Скляного Кота, щоб той ловив мишей, що він, втім, навідріз відмовляється робити, але не маю права чаклувати для інших і взагалі робити з цього ремесло.

– Цікава, мабуть, штука – чарівна наука! – завважив Оджо.

– Природно, – погодився доктор Піпт. – Свого часу я робив дива, гідні самої Глінди. Зокрема, винайшов не лише Живильний Порошок, а й Порошок-Каменеформ – він у тій банці біля вікна.

– А що робить ваш Каменеформ? – поцікавився хлопчик.

– Однієї його краплі вистачає, щоб перетворити живу істоту на мармур або граніт. Цей мій винахід виявився вельми корисним. Якось на нас напала парочка страшних Калідасів – це хижаки з ведмежими тулубами і тигровими головами. Але я покропив їх Каменеформом, і вони стали мармуровими. Назавжди.

– Дуже добре! – вигукнув дядько Нанкі, хитаючи головою і погладжуючи довгу бороду.

– Господи, яким ти став базікою, – завважив Чаклун, тішачись похвалою приятеля.

Але в цей момент хтось пошкрібся в задні двері, а потім пронизливий голос крикнув:

– Пустіть! Швидше пустіть мене в будинок!

Марголотта встала й підійшла до дверей.

– Попроси як годиться, будь ґречним котиком, – сказала вона.

– Му-у-у-р-няв! Ну як? Влаштовує це вас, ваша королівська високосте? – не без зневаги в голосі запитав Кіт.

– Так краще, – сказала господиня і відчинила двері.

У кімнату одразу вбіг Кіт, але застиг як укопаний, побачивши незнайомців. Дядько Нанкі й Оджо у свою чергу здивовано втупилися на нього, бо не підозрювали, що в чарівній Країні Оз може існувати таке дивацтво.