Айзек Азімов - Межа Фундації

– Не маю.

– Він ніколи ні на що таке не натякав?

– Ні, звичайно.

– Ніколи? Не відкидайте цієї думки так легковажно. Подумайте! Ніколи?

– Ніколи, – твердо сказав Компор.

– Ніяких натяків? Жартівливих зауважень? Ніяких закарлючок? Ніяких замислених абстракцій у такі моменти, які здаються важливими, коли про них згадуєш?

– Ні. Кажу вам, пані мер, його мрії про Другу Фундацію подібні до найтьмянішого зоряного світла. Ви це розумієте і, тривожачись, лише марнуєте свій час та емоції.

– А може, ви знову змінили сторону й тепер захищаєте друга, якого передали в мої руки?

– Ні, – сказав Компор. – Я передав його вам із причин, що здавалися мені гідними й патріотичними. Я не маю підстав шкодувати про цю дію або ж змінювати свою позицію.

– Отже, ви не можете дати мені жодної підказки про те, куди він може полетіти, щойно отримає корабель під свій контроль?

– Як я вже сказав…

– І все ж, депутате, – зморшки на обличчі мера стали помітнішими, ніби вона глибоко замислилася, – я хотіла б знати, куди він полетить.

– У такому разі, думаю, ви маєте встановити на його кораблі гіперреле.

– Я думала про це, депутате. Але він підозрілива людина, і я припускаю, що він його знайде, хоч би як хитро сховане. Звичайно, гіперреле можна розмістити так, що він не зможе від’єднати його, не пошкодивши корабель, і тоді змушений буде залишити його на місці…

– Чудова ідея.

– За винятком того, – вела далі Бранно, – що тоді це його затримає. Він може не полетіти туди, куди вирушив би, якби почувався вільно та не мав перешкод. І тоді інформація, яку я здобуду, не матиме для мене ніякої користі.

– Гадаю, що в такому разі ви не зможете визначити, куди він полетить.

– Можливо, і зможу, бо планую бути дуже примітивною. Людина, яка очікує чогось наскрізь хитромудрого й проти цього вживає запобіжних заходів, може ніколи й не передбачити чогось примітивного. Я думаю про те, щоб простежити за Тревізом.

– Простежити?

– Саме так. За допомогою іншого пілота на іншому космічному кораблі. Бачте, як вас приголомшила ця думка? Він би так само здивувався. Він може й не подумати моніторити космос у пошуках якоїсь маси, що його супроводжуватиме, та й у будь-якому разі ми подбаємо, щоб на його кораблі не було наших останніх пристроїв з виявлення маси.

Компор сказав:

– Пані мер, з усією можливою до вас повагою мушу зазначити, що вам бракує досвіду космічних польотів. Стеження одного корабля за іншим неможливе тому, що це не спрацює. Тревіз утече після першого ж стрибка крізь гіперпростір. Навіть якщо він не знатиме, що за ним стежать, цей перший стрибок стане його шляхом на свободу. Його неможливо відстежити, якщо на борту корабля не буде гіперреле.

– Визнаю, досвіду мені бракує. На відміну від вас і Тревіза, я не маю льотного вишколу. А втім, мої радники, які такий вишкіл мають, сказали мені, що коли за кораблем спостерігати безпосередньо перед стрибком, то за напрямком його руху, швидкістю та прискоренням можна здогадатися, що це буде за стрибок – його загальний курс. Маючи хороший комп’ютер та чудову здатність оцінювати ситуацію, той, хто стежить, може відтворити стрибок достатньо точно, щоб узяти слід з іншого кінця – а надто якщо має хороший мас-детектор.

– Це може статися раз, – рішуче заперечив Компор, – навіть двічі, якщо нишпорці дуже поталанить, та й по всьому. Не можна покладатися на такі речі.

– Мабуть, можна. Депутате Компор, ви свого часу брали участь у гіперперегонах. Бачите, я чимало про вас знаю. Ви чудовий пілот і робили неймовірні речі, коли треба було переслідувати суперника через стрибок.

Очі Компора розширилися. Він майже скорчився в кріслі.

– Я тоді був у коледжі. Тепер я старший.

– Не надто. Вам іще немає й тридцяти п’яти. Тому стежити за Тревізом будете ви, депутате. Летітимете туди, куди й він, і звітуватимете мені. Ви полетите невдовзі після Тревіза, а він вирушить через кілька годин. Якщо відмовитеся від цього завдання, депутате, вас ув’язнять за зраду. Якщо візьмете корабель, який ми вам дамо, і провалите стеження, то можете й не думати про повернення додому. Вас зіб’ють у космосі, якщо спробуєте.

Компор різко схопився на ноги.

– У мене своє життя. Робота, яку я маю робити. Дружина. Я не можу все це залишити.

– Доведеться. Ті з нас, хто вирішив служити Фундації, мають бути завжди готові служити їй у тривалий та незручний спосіб, якщо це стане необхідно.

– Моя дружина, звичайно ж, полетить зі мною.