Айзек Азімов - Межа Фундації

Тревіз сів. Він сказав з невеликим тремтінням у голосі:

– Це не має сенсу. Якби ви вірили в те, що Друга Фундація існує, то не казали б про це так вільно. Ви б не піддавали себе тим загрозам, яким, як ви кажете, я піддаю себе.

– Отже, ви визнаєте, що в мене трохи більше здорового глузду, ніж у вас. Інакше кажучи, ви вважаєте, що Друга Фундація існує, але вільно говорите про неї, тому що ви йолоп. Я вірю, що вона існує, і теж говорю вільно, але лише тому, що вжила запобіжних заходів. Оскільки ви, схоже, уважно читали історію Аркаді, то, можливо, згадаєте, що вона розповідає про батька, який винайшов те, що вона називає «генератором психічних перешкод». Він слугує щитом від психічної сили, якою володіє Друга Фундація. Він досі існує, і його теж було вдосконалено в умовах надвисокої таємності. Тепер цей будинок достатньо захищено від їхньої допитливості. А тепер, коли ви це зрозуміли, дозвольте розповісти, що ви маєте зробити.

– Що?

– Ви маєте з’ясувати, чи справді те, що ми з вами думаємо, правда. Ви маєте розібратися, чи й досі існує Друга Фундація, і якщо так, то де саме. Це означає, що вам доведеться залишити Термінус і полетіти світ за очі – навіть якщо зрештою виявиться, як і за часів Аркаді, що Друга Фундація серед нас. Це означає, що ви не повернетеся, доки вам не буде чого розповісти, а якщо вам нíчого буде розповісти, то не повернетеся ніколи й на Термінусі буде на одного дурня менше.

Тревіз відчув, що затинається.

– Як, в ім’я Термінуса, я можу їх шукати, не розкриваючи цього? Вони просто облаштують мою загибель, і ви про це навіть не дізнаєтеся.

– Тоді не шукайте їх, наївне дитя. Шукайте щось інше. Шукайте щось інше всім серцем і розумом, і якщо в процесі ви на них наштовхнетеся, тому що вони не звернуть на вас жодної уваги, то чудово! У такому разі ви відправите нам повідомлення на захищеній та зашифрованій гіперхвилі й тоді зможете повернутися – це буде ваша винагорода.

– Я припускаю, що у вас на думці вже є щось, що я маю шукати.

– Певна річ. Ви знаєте Янова Пелората?

– Ніколи про нього не чув.

– Ви зустрінетеся з ним завтра. Він розповість вам про те, що ви шукатимете, і полетить з вами на одному з наших найдосконаліших кораблів. Вас буде лише двоє, бо двох цілком достатньо для ризику. І якщо ви колись спробуєте повернутися, не задовольнивши нас тою інформацією, яку ми хочемо отримати, то вас підірвуть просто в космосі ще до того, як ви наблизитеся до Термінуса на відстань парсека. Це все. Розмову закінчено.

Вона підвелася, глянула на свої голі руки, потім повільно натягнула рукавички. Тоді повернулася в бік дверей, і всередину зайшли двоє охоронців зі зброєю в руках. Вони відступили вбік, даючи їй пройти.

У проймі вона озирнулася.

– Надворі є інші охоронці. Не робіть нічого, що може їх занепокоїти, або враз позбавите нас усіх клопотів, що їх завдає ваше існування.

– Але тоді ви втратите й ту користь, яку я можу вам принести, – сказав Тревіз. Доклавши зусиль, він зміг вимовити це безтурботно.

– Ми ризикнемо, – сказала Бранно з недоброю посмішкою.

Надворі її вже чекав Лайоно Коделл. Він сказав:

– Я слухав усю розмову, мере. Ви були надзвичайно терплячі.

– А тепер я надзвичайно втомлена. Мені здається, що цей день тривав сімдесят дві години. Тепер машину поведете ви.

– Добре, але скажіть мені… Чи біля будинку справді був генератор психічних перешкод?

– О, Коделле, – втомлено відповіла Бранно. – Ви ж краще знаєте. Ну яка була ймовірність, що хтось за нами спостерігатиме? Ви ж не думаєте, що Друга Фундація стежить за всім скрізь і завжди? Я не така романтична, як молодий Тревіз; він може так думати, але я ні. Та й навіть якби це було так, якби очі та вуха Другої Фундації були всюди, хіба ГПП не викрив би нас відразу? Хіба в цьому разі його використання не показало б Другій Фундації, що є якийсь захист від її сил, щойно вони виявили б ментально непрозорий регіон? Хіба таємниця існування такого захисного поля – доки ми не будемо готові використати його на повну – не цінніша не лише за Тревіза, а й за нас із вами? І все ж таки…

Вони були в наземній машині, Коделл сидів за кермом.

– І все ж таки… – сказав Коделл.

– Що «і все ж таки»? – запитала Бранно. – О, так. І все ж таки цей молодий чоловік розумний. Я разів шість по-різному обізвала його дурнем лише для того, щоб він знав своє місце, але він не дурень. Він молодий і прочитав забагато романів Аркаді Дарелл, які змусили його вважати, що саме так і влаштована Галактика, але він також кмітливий і буде шкода його втратити.