Айзек Азімов - Фундація та Земля

– Ні, мадам.

– Чи повідомили ви їх, що не маєте документів, Блісс?

– Ні, мадам.

– Яке ваше призначення на борту корабля, Блісс? Чи відповідає ваше ім’я вашому призначенню?

– Я пасажирка й іншого призначення не маю, – гордо відказала Блісс.

– Навіщо ви прискіпуєтесь до цієї жінки, міністерко? – втрутився Тревіз. – Який закон вона порушила?

Міністерка Лізалор перевела погляд із Блісс на Тревіза:

– Ви чужинець, депутате, і не знаєте наших законів. А втім, ви підпадаєте під них, вирішивши відвідати наш світ. Ви не привозите своїх законів із собою; мені здається, це загальне правило Галактичного закону.

– Згоден, міністерко, але це не пояснює мені, який саме з ваших законів вона порушила.

– Згідно із загальним для Галактики правилом, депутате, відвідувачка з територій за межами відвідуваного світу мусить мати при собі документи. Чимало світів щодо цього питання невимогливі, бо туризм для них важливіший або ж вони взагалі не зважають на закон. Ми на Компореллоні не такі. Наш світ поважає закон і твердо його дотримується. Вона – особа без світу, а отже, порушує наші закони.

– У неї не було вибору. Я керував кораблем і привіз її на Компореллон. Їй довелося супроводжувати нас, міністерко; чи ви гадаєте, що вона мала попросити викинути її у космос?

– Це всього лиш означає, що ви теж порушили наші закони, депутате.

– Ні, це не так, міністерко. Я не чужинець. Я громадянин Фундації, а Компореллон та підвладні йому світи є приєднаними державами Фундації. Як громадянин Фундації, я можу вільно тут подорожувати.

– Авжеж, депутате, якщо маєте документи, які доводять, що ви справді громадянин Фундації.

– А я їх маю, міністерко.

– Однак навіть як громадянин Фундації ви не маєте права порушувати наші закони, привозячи із собою особу без світу.

Тревіз завагався. Прикордонник, Кендрей, очевидно, не стримав слова, тож сенсу захищати його не було. Він мовив:

– Нас не зупинили на міграційній станції, і я вирішив, що це означає, що мені дозволено привезти цю жінку із собою, міністерко.

– Це правда, що вас не зупинили, депутате. Це правда, що про жінку не доповіли міграційні органи і що її пропустили. Утім я можу запідозрити, що чиновники на пропускній станції вирішили, і доволі слушно, що важливіше доправити ваш корабель на поверхню, ніж турбуватися через особу без світу. Строго кажучи, те, що вони зробили, було порушенням закону, і з цим треба належно розібратися, але я не сумніваюся, що у вердикті порушення назвуть виправданим. Ми – світ жорсткого закону, депутате, але жорсткого не на шкоду здоровому глузду.

– Тоді я закликаю здоровий глузд пом’якшити вашу жорсткість, міністерко, – негайно відповів Тревіз. – Якщо ви справді не отримували інформації з міграційної станції щодо наявності на борту особи без світу, отже, на момент нашої посадки ви не знали, що ми порушили якийсь закон. Однак доволі очевидно, що ви вже готові були затримати нас, щойно ми сіли, і саме так і вчинили. Чому ви так вчинили, якщо у вас не було підстав вважати, що щось було порушено?

– Розумію ваше збентеження, депутате, – усміхнулася міністерка. – Прошу, дозвольте запевнити вас, що отримана чи не отримана інформація про статус вашої пасажирки ніяк не стосується вашого затримання. Ми діємо в інтересах Фундації, до якої, як ви зазначили, Компореллон є приєднаною державою.

– Але це неможливо, міністерко, – втупився у неї Тревіз. – Навіть гірше. Це сміховинно.

Смішок міністерки скидався на гладенький потічок меду.

– Цікаво, що ви вважаєте сміховинність гіршою за неможливість, депутате. Тут я з вами погоджуюся. Утім, на жаль для вас, ані те, ані інше. Чому б це було так?

– Бо я офіційний член уряду Фундації з місією від нього, і те, що уряд забажав би арештувати мене чи навіть мав би таку владу, абсолютно незбагненно, адже мене охороняє депутатська недоторканність.

– Ох, знову пропускаєте мою посаду, але ви вельми засмучені, тож це, напевно, можна вибачити. Та все ж мені безпосередньо не наказували арештувати вас. Я роблю це лише тому, що в такий спосіб можу виконати прохання, депутате.

– І що це за прохання, міністерко? – поцікавився Тревіз, намагаючись тримати емоції під контролем у присутності цієї масивної жінки.

– Конфіскувати ваш корабель, депутате, та повернути його Фундації.

– Що?

– Ви знову випускаєте мою посаду, депутате. Це дуже недбало з вашого боку і не допомогає вам доносити свою думку. Наскільки я розумію, корабель вам не належить. Його розробили для вас, чи, може, ви його збудували, чи заплатили за нього?