Айзек Азімов - Фундація та Земля

То була велика й доволі порожня кімната, скромність умеблювання якої, напевно, було зумовлено бажанням продемонструвати могутність власниці.

Біля дальньої стіни стояли двоє охоронців із безвиразними обличчями й уважно зосередженими на прибулих поглядами. Середину кімнати, можливо, із незначним зсувом до дальньої стіни, займав великий робочий стіл. За столом сиділа, вочевидь, Мітца Лізалор: пишне тіло, гладеньке обличчя, темні очі. На стільниці спочивали дві сильні та вмілі руки із довгими пальцями з квадратними кінчиками.

Уніформа Мінтрансу (Міністерства транспорту, припустив Тревіз) мала широкі й сліпуче білі лацкани на тлі темно-сірої решти костюму. З-під лацканів діагонально тягнулися подвійні білі смужки, які перетинали форму та схрещувалися на грудях. Тревіз бачив, що хоча вдяганку й було скроєно так, щоб приховувати випин жіночих грудей з обох боків, білий хрест привертав до них увагу.

Міністерка, безумовно, була жінкою. Навіть якщо ігнорувати груди, це виказували її коротка зачіска і риси обличчя, навіть без макіяжу. Голос також був, безперечно, жіночий – насичене контральто.

– Добрий день, – привіталася вона. – Нас нечасто вшановують честю своїх відвідин чоловіки Термінуса. І жінки, про яких не доповідали, теж. – Вона переводила погляд з одного на іншого, потім зупинилась на Тревізі, який стояв випростаний, напружений і похмурий. – Надто якщо один із чоловіків ще й член Ради.

– Депутат Фундації, – відповів Тревіз, намагаючись, щоб голос його бринів. – Депутат Ґолан Тревіз із місією від Фундації.

– Із місією? – Міністерка звела брови.

– Із місією, – повторив Тревіз. – Чому в такому разі до нас ставляться як до злочинців? Чому озброєні охоронці затримали нас і привели сюди, мов в’язнів? Сподіваюсь, ви розумієте, що Раду Фундації ці новини не потішать.

– Та й зрештою, – озвалася Блісс, і голос її, як порівняти з голосом старшої жінки, здавався трохи заяскравим, – чи доведеться нам стояти так довіку?

Міністерка затримала на Блісс прохолодний погляд, тоді підняла руку:

– Три стільці! Негайно!

Відчинилися двері, і троє чоловіків, одягнені за звичною безрадісною компореллонською модою, майже підтюпцем занесли три стільці. Троє відвідувачів, які стояли перед столом, сіли.

– Ну ось, – із крижаною посмішкою мовила міністерка, – нам зручно?

Тревіз так не думав. Стільці були без подушок, холодні на дотик, із пласкими сидінням та спинкою, які не йшли на поступки формі тіла. Він спитав:

– Навіщо ми тут?

Міністерка звірилася з документами на столі.

– Я поясню, щойно буду впевнена у фактах. Ваш корабель – «Далека зірка» з Термінуса. Це так, депутате?

– Так.

Міністерка підвела погляд.

– Я назвала вашу посаду, депутате. Чи не могли б ви із ввічливості називати мою?

– Як щодо «мадам міністерко»? Чи є почесне звання?

– Почесного звання немає, сер, і вам немає потреби дублювати слова. «Міністерко» годиться, або «мадам», якщо ви втомитеся повторювати.

– Тоді відповідь на ваше запитання – так, міністерко.

– Капітан корабля – Ґолан Тревіз, громадянин Фундації та член Ради Термінуса, – власне, депутат-новачок. І ви і є Тревіз. Усе це так, депутате?

– Так, міністерко. І оскільки я громадянин Фундації…

– Я ще не завершила, депутате. Притримайте до того часу свої заперечення. Вас супроводжує Янов Пелорат, учений, історик і громадянин Фундації. І це ви, чи не так, докторе Пелорат?

Пелорат не стримався й легко здригнувся, коли міністерка звернула на нього проникливий погляд.

– Так, моя лю… – Він затнувся і почав знову: – Так, міністерко.

Міністерка міцно сплела пальці рук.

– У доповіді, яку мені переслали, не згадано про жінку. Ця жінка – членкиня особового складу корабля?

– Так, міністерко, – відповів Тревіз.

– Тоді я звертаюся до жінки. Ваше ім’я?

– Мене знають як Блісс, – мовила та, виструнчившись і промовляючи спокійно та ясно, – хоча моє повне ім’я довше, мадам. Бажаєте його почути?

– Поки що мене вдовольнить і Блісс. Ви громадянка Фундації, Блісс?

– Ні, мадам.

– Громадянкою якого світу ви є, Блісс?

– У мене немає документів, що свідчать про належність до будь-якого світу, мадам.

– Немає документів, Блісс? – Міністерка зробила маленьку позначку в паперах перед собою. – Цей факт зафіксовано. Що ви робите на борту корабля?

– Я пасажирка, мадам.

– Чи просили депутат Тревіз або доктор Пелорат ваші документи перед тим, як ви ступили на борт, Блісс?