Франсуа Рене де Шатобріан - Замогильні записки

Кажуть, що в 1830 році пан де Талейран вилучив з особистого королівського архіву своє листування з Людовіком XVIII, так само як вилучив він з архівів Бонапарта все написане ним, паном де Талейраном, щодо смерті герцога Енгієнського та іспанських справ (Париж, 1840 рік).

У душі (лат.).

Тимчасовий (лат.).

Ми знов зустрінемося з моїм другом паном Дюбуром, коли йтиметься про липневі дні.

«Записки, що призначені до написання Історії Франції за Наполеона», твір пана де Монтолона. Т. 4. С. 243.

Чудова промова (англ.).

Видовище (англ.).

Клавдіан. Похвала Серені.

Заколихались верхів’я лісів і, здавалося, чути, // Як десь собаки завили у пітьмі з приходом богині ( лат .; Верґілій. Енеїда, VI, 256–257; пер. М. Білика).

Мій любий Френсіс (англ.).

Він був уплутаний у змову Борі.

Школяр, студент (англ.).

Що дає, мила, ця зачіска пишна ( лат.; Проперцій, I, 2, 1; пер. А. Содомори).

Дихання життя ( лат .; Буття, 2, 7).

Раджу моїм читачам познайомитися з двома статтями пана Ж.-Ж. Ампера під назвою «Рим у різні епохи», надрукованими в «Ревю де Ле Монд» 1 і 15 липня 1835 року. Ці цікаві свідчення доповнять картину, яку я зміг лише накидати (Париж, 1837).

Носіями (іт.).

Околиці Рима (іт.).

Пастухування (іт.).

Хліборобство (іт.).

Хай живе вічно (лат.).

…богиня // В світлості повній з’явилась (лат.; Верґілій . Енеїда, I, 404–405; пер. М. Білика).

Але судилось не те йому ( лат.; Верґілій. Енеїда, II, 429; пер. М. Білика).

9 січня нинішнього, 1841 року, я одержав від пана Дюбура листа; у ньому мовиться: «Як часто мріяв я побачитися з вами після нашої зустрічі на набережній Лувру! Як часто мріяв вилити вам душу, змучену стражданнями! Яке нещастя пристрасно любити свою країну, свою честь, своє щастя і свою славу, живучи у наш час! ‹…› Хіба я не мав рації в 1830 році, коли не захотів підкорятися тому, що тоді коїлося? Я бачив ясно огидне майбутнє, уготоване Франції; я пояснював, що шахрайство політиків не обіцяє нам нічого доброго: ніхто не хотів мене слухати».

Того ж 1841 року я одержав од пана Дюбура ще одного листа, датованого 5 липня; у ньому я знайшов чернетку записки, яку пан Дюбур адресував у 1828 році панам Мартіньяку і де Ко, пропонуючи їм ввести мене до ради міністрів. Отже, все, що я сказав про пана Дюбура, – щира правда (Париж, 1841).

Чи дуже я помилився? (Париж, 1840.)

Прочитайте листи і донесення різних держав у «Веронському конгресі», а також книгу тридцяту цих мемуарів – «Посольство в Римі».

Я мав на увазі розповідь про мою літературну і політичну кар’єру, не доведену в той час до кінця; за останні два роки, 1838 та 1839, я заповнив ці прогалини (Париж, 1839).

Сходи ‹на Парнас› (лат.).

Мольєр. Тартюф, дія V, ява 4; пер. В. Самійленка.

Я першим відмовився визнати повноваження суду; потім мій приклад наслідували деякі республіканці (Париж, 1840).

До Італії! До Італії! (лат.)

Несподівано, одразу ( лат. ).

Майданчик для ігор ( англ. ).

Мені сміється // Цей куток ( лат.; Горацій. Оди, II, 6, 13–14; пер. А. Содомори).

Лафонтен. Матрона з Ефеса.

Веселіше! Веселіше! ( лат.)

Лафонтен . Пацюк-анахорет; пер. І. Світличного.

І поновлює її ‹пісню›, навіваючи тугу щемливу ( лат.; Вер-ґілій . Георгіки, IV, 514; пер. М. Зерова).

Неперекладний придворний титул, що позначає старшу дочку короля.

Батько Алексіса Токвіля.

У чужих краях (лат.).

Расін. Гофолія, дія I, ява 1.

Буде показано написану книгу (лат.).

Інтимний костюм (іт.).

Дай спокій жінкам і вивчай математику (іт.).

Легка хустка, якою простолюдинки запинають голову (іт.).